20. Шлях до Нижнього Новгорода
Богдан Лепкий
21 липня. – «Ласточка» привозить волю. – Від’їзд із Новопетровська. – Рибальським човном через море. – Астрахань. – Перша стріча з земляками. – Сапожников і «Князь Пожарський». – Їзда Волгою. – Товариство на кораблі. – Саратов. – Гостина в матері Костомарова. – Дальша їзда. – Літературні вечері. – «Подайте голос за безсловесного смерда!» – Самара й Казань. – Приїзд до Нижнього Новгорода.
В неділю 21 липня пішов Шевченко до кріпості, щоб оголитися. (Від пригоди із уральцями, які коло форта на острові Кос-Аралі побачивши його з широкою, мов лопата бородою, взяли за мученика за віру й просили благословення, Шевченко двічи в тиждень голився.)
Від першого підофіцера Куліха почув, що о 9 годині вранці приплив поштовий пароплав, Ласточка. Оголившись, придушив жаль й вертався до городу. Виходячи із кріпості зустрів шпитального наглядача Б-ва й він перший повітав його з волею.
«Сталося це 21 липня 1857 р. о 11 годині рано» – додає Шевченко, підчеркуючи важність цієї хвилини у свойому життю.
Цар Олександр 2-й
Але ще й тепер не було ясно, як і куди може Шевченко їхати. Військові власти ждали відповідних приказів. А для Шевченка кожний день ставав роком.
В кінці, 31 липня, Іраклій Усков нагло згодився дати йому паспорт прямо до Петербурга. Другого дня він дотримав слова, а третього, себто о 9 годині в вечір, опустив Тарас Шевченко Новопетровську кріпость і по тридневім щасливім плаванні по морю на дряхлому рибальському човні прибув до Астрахані.
Було це тоді зовсім нікчемне, осоружне місто. Ані ресторації, ні гостиниці, а поетові треба було тут кілька днів на пароплав ждати. Остаточно наняв якусь комірку за 20 копійок на добу і розжився.
Та незабаром і тут знайшов гарних людей.
Земляки, в більшій часті кияни, дуже щиро й радісно та по-братерськи вітали славного свого поета, що вертався у рідний край із далекого заслання.
Тут відновив Шевченко знакомство з Александром Сапожниковим, великим богачем, який запросив його на пароход «Князь Пожарський», що мав Сапожникова із цілим товариством відвезти до Нижнього Новгорода.
Пароплав на Волзі
Шевченко мав уже білет за 5 рублів від пароходного товариства «Меркурій», та тепер звернув цей білет у контору, щоб його дали безплатно такому бідоласі, що навіть 5 рублів на їзду не має і сам дня 22 серпня відплив з товариством Сапожникова з Астрахані.
Дорога була прегарна. Товариство поводилося з Шевченком дуже уважливо, ввічливо, хоч просто, немов тямило, що треба йому віддячитися за все, що він перетерпів на засланню. Береги Волги з кожною годиною ставали вищими й принаднішими. Поет жалував, що годі було їх малювати, бо чердак трясся і контури берегів скоро змінялися.
|
|
| Берег Волги між Саратовом і Царицином | Ворота одного з домів у Саратові |
Приїхавши до Саратова, відвідав Тетяну Петрівну Костомарову, матір свого друга Миколи. Показувала йому листи свого сина з-за границі, лепесточки фіалок, прислані із Стокгольму.
«І, Господи! чого ми з нею не згадували, о чім не говорили!»
В дальшій дорозі на кораблі завелися літературні вечері. Сапожников читав «Собачий пир» у переводі Бенедиктова, капітан корабля Кишкін того ж Бенедиктова «Вход запрещается» і «Кающуюся Россию» Хомякова, Панченко «Губернские очерки» Салтикова. Поет приклонювався перед Щедріним і кликав:
«Гоголе, наш безсмертний Гоголе! Якою радістю тішилася б благородна душа твоя, побачивши довкола себе таких геніальних учеників своїх. Други мої, щирі мої! Пишіть, подайте голос за отсю бідну, брудну голоту, за цього безсловесного зневаженого смерда.»
В Самарі зайшов до найлучшого ресторану. «Здесь русский дух, здесь Русью пахнет», себто лоєм, спалениною і всяким можливим паскудством.
Переїжджаючи попри Симбірськ жалував, що не міг оглянути пам’ятника Карамзина.
За те корабель спинився біля Казані і Шевченко зробив два нариси з того города. В вечір, їдучи дальше, читали на кораблі «Наливайка» і «Войнаровського». Шевченко мабуть живо пригадав собі Рилеєва і його сумну долю. 20 вересня в 11 годині рано «Князь Пожарский» запустив якор напроти Нижнього Новгорода.
Примітки
Подається за виданням: Тарас Шевченко. Твори. Том 1. Про життя й твори Тараса Шевченка. Кобзарь (до першого арешту). – Київ-Лейпциг: Українська накладня, [1918? р.] с. 112 – 115.