Проза
Усі драматичні твори й повісті Шевченко написав російською мовою. Після Шевченкової смерті рукописи повістей і деяких драматичних творів перейшли на збереження до М. М. Лазаревського, який надрукував у журналі «Основа» (1862. – № 3. – С. 142–143) таке повідомлення про них:
«Извещение о прозаических сочинениях Т. Гр. Шевченка на великорусском языке.
По смерти украинского поэта, Т. Гр. Шевченка, осталось одиннадцать рукописей, в которых заключаются литературные (довольно слабые) сочинения поэта, писанные на великорусском языке, прозою.
Из этих рукописей девять переписаны рукою Шевченка вполне, – одна – наполовину, а другая ее половина и еще одна рукопись только исправлены автором. Все они переписаны на серой плохой бумаге большей частью не сшиты в тетради, а только сложены в четверть и поллиста.
Сочинения эти как редкость продаются все вместе и каждое отдельно (но без права издания, которое остается за наследниками) по следующей цене:
1) Наймичка, написанная 25 февраля 1844 года, в Переяслове, на 15 ½ листах, сложенных в ¼ листа – 50 р.
2) Варнак, 1845 г. в Киеве, 13 ½ листов – ¼ л. – 40 р.
3) Княгиня, 1853 г. Подписано Дармограй (псевдоним Шевченка); без конца, 3 листа – ¼ л. – 10 р.
4) Музыкант, 28 ноября (начата), 15 января 1854 г. (окончена), 10 лист. – ¼ л. – 30 р.
5) Несчастный, 24 января и 20 февраля 1855 г., 7 ¾ л. – ¼ л. – 25 р.
6) Капитанша, 15 марта, 4 ¼ – ¼ л. – 15 р.
7) Близнецы, 10 июня и 21 июля, 13 1/3 л. – ¼ л. – 40 р.
8) Художник, 25 янв[аря] и 4 октяб[ря] 1856, 10 л. – ¼ л. – 30 р.
9) Драматическое произведение, без названия и конца, неизвестно какого времени, 3 л. – ½ л. – 10 р.
10) Прогулка с удовольствием и не без морали, в двух частях. Первая часть на 22 ½ листах, переписана не Шевченком, а только им исправлена (30 ноября 1856 года); вторая же часть, на 23 листах, переписана самим Шевченком. Под обеими подпись Дармограй – ½ л. – 100 р.
11) Повесть о безродном Петрусе, неизвестно какого времени, переписанная не Шевченком, а им только исправленная, 23 ½ л. – ½ л. – 25 р.
Желающие приобресть эти рукописи могут адресоваться к доверенному от наследников Шевченка, Михаилу Матвеевичу Лазаревскому, в Москву, на Сивцовом Вражке в доме Дымковой, с приложением денег, для доставления их наследникам покойного поэта.
Мы были бы весьма благодарны за перепечатку этого извещения и в других изданиях.
М. Лазаревский».
Рукописи опинилися у М. I. Костомарова і пролежали у нього без руху майже двадцять років. Протягом 80-х років XIX ст. драматичні та прозові твори Шевченка друкувалися окремо в різних виданнях (див. коментар до кожного твору), а незабаром з’явилися окремим виданням: Поэмы, повести и рассказы Т. Г. Шевченка, писанные на русском языке. С портретом поэта / Издание редакции «Киевской старины». – Киев, 1888. Деякі з них, що вперше побачили світ на сторінках журналу «Киевская старина», подані тут за набором першодруку.
Публікація окремих творів і видання збірки супроводжувалися преамбулами, з яких довідуємося, що редакція «Киевской старины» мала в своєму розпорядженні автографи. Проте в усіх публікаціях припущено багато відступів од Шевченкового тексту. Наукова публікація повістей за автографами почалася у середині XX ст.: Шевченко Т. Повна збірка творів у п’яти томах (К, 1939); Шевченко Т. Повне зібрання творів у десяти томах (К., 1939–1957); Шевченко Т. Повне зібрання творів у шести томах (К., 1963–1964).
Після видання російськомовних творів Шевченка «Киевской стариной» деякі повісті публікувалися у перекладі українською мовою:
Княгиня: Повість присвячена Б. Залеському / Переклад Перебенді (псевдонім О. Кониського. – Ред. ) // Правда. – 1889. – № 2. – С 312–337;
Варнак: Оповідання / На мову українсько-руську переложив Перебендя // Зоря. – 1893. – Ч. 5. – С. 81–90;
Художник: Автобіографічна повість / На мову українську переложив О. Я. Кониський. – Львів, 1894, та ін.