81. Варнак
Василь Доманицький
В автографі М. – за номером 3, без заголовка, а в Б. з заголовком. В М. перед першим рядком стоїть ряд (. . . . . . .). Є варіанти і в копії Жемчужникова (ЗНТШ, т. 39).
Одміни Б. од М. великі. Текст, звичайно, друкується в «Кобзарях» по Б. В М. і Жемчужникова до перших 14 рядків такий варіант:
Тиняючи на чужині
В неволі злій, зострів я діда (в Жемчужникова: зазнав я діда), –
То був (зразу: одпущений) поселений Варнак (підкреслено).
Наш бідний мучений земляк.
Неначе діти, ми зраділи
Один другому. У неділю – (в Жемчужникова: один одному (.) В неділю).
Бувало між талами
По-над тим Уралом,
Поки не смеркне, розмовляли (в Жемчужникова: поки не смеркає (!))
О нашій славній старині.
І він росказував мені
Свою бувальщину. «Од Бога…
178, 15: од Бога все, – так і В М., а в Жемчужникова: Все од Бога.
– 16: не вдіє, – в М. і Жемчужникова: не зробить.
– після рядка 15 зн. («І ні на кого не жалкую») в М. рядок крапок, а далі, до низу на стр. 178 і аж до рядка 19 на стр. 179 – в М. значно коротший варіант:
Води багато утекло
З того часу… За Уманем
Було те вбогеє село,
Де уродився я на зло,
Де виріс я на безталання
Та на погибіль… Наша пані
Мене побачила в селі
Та й узяла собі в покої.
А в неї паничі були:
Були однолітки зо мною – (нема в Жемчужникова)
Так їм на виграшку. Росли (нема в Жемчужникова),
Росли вони та виростали
Та мною, дурні, забавлялись (в Жемчужникова: дурнем),
Уже й учиться почали (в Жемчужникова: й учити).
А я собі на безголовя.
179, 5: Із Ікви в море, – тут, очевидно, переборщили видавці Кожанчиковського видання; в автографі Б. (в М. цих рядків немає зовсім) стоїть: Із Ікви в… утекло. Ясне діло, що Шевченко хотів слідом навести справку, в яку більшу річку невеличка річечка Іква тече і зовсім не мав на думці моря, – бо це ж діється на Волині… Якби Шевченко мав поставити море, – то на щоб він кидав порожнє місце? Іква тече в Стир. Може б годилося так: У Стир із Ікви утекло…? Шевченко, очевидно, не мав на увазі ні моря, ні Дніпра, куди вода з Ікви тече раніш, ніж в море.
– 14 зн.: І я учуся. Слізми, кровю. – в М.: Учуся з ними. Сльоз і крови.
– 13: письмо те полилося, – в М.: Письмо стоїло… Чи нас!?
– 11: письму учить? – В М.: учить письму?
Далі новий розмір (од слів «Молитись Богу»).
– 8: не повинен знать невольник, – в М.: не повинні знать без волі.
– 7: його доля, – в М.: наша доля.
– 6: отож і, – в М. без ж.
– 4: не дав, і в москалі, – В М.: Не пускають… У москалі.
– 3: проклята, не голить, – в М.: І туди не голять.
– 1: пішов я, – в М.: вернувсь я.
180, 2 – в М. після цього рядок (. . . .)
– 3: година тяжкая настала, – в М.: Настали тяжкії літа.
– 4: настали тяжкії літа, – в М.: У нашому таки селі. Далі рядки 5-9 узято з Б. (в М. немає), а замість того один рядок: Росла убога сирота.
– 10: о Боже мій! о мій Єдиний! – В М.: о Боже, Боже мій-єдиний!
– 11: воно тогді було дитина, – в М.: вона тойді була дитина.
Далі аж до останнього рядка на цій сторінці в М. досить відмінний такий варіант:
Вона… Не нам Тебе судить
Великий Боже наш!
На неї Не довелось і надивитись,
А я ще думав одружитись,
І жить, і радоваться з нею, –
І Господа хвалить…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
– Уже і краму накупили.
Уже і пива наварили –
Не довелося тілько пить:
Проклятий пан старий неситий
Покриткою пустив по світу:
Не довелося вкупі жить!..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Дарма… минуло… не до ладу
Було б садити огород.
Пішов я писарем в громаду.
181, 3: та добрих, – в М. і Жемчужникова: та мовчки.
– 5: позїзжались, – Шевченко пише: позізжались. Після цього рядка в М.: (Мене звичайне не пізнали) і в Б. було зразу:
Мене вельможні павичі
Хоч бачили, та не пізнали, –
але закреслено. В М. і Жемчужникова тут далі 7 рядків досить одмінного варіанта:
Засватані, весілля ждуть,
А нашим молодим дівчатам
В селі проходу не дають.
Дарма! Нехай! Радіє мати (в Жемчужникова: Нехай радіє мати)
Радіє пан… А хлопці ждуть,
Як Бога, панського весілля.
181, 13 – 14
– у клеччану неділю
їх і повінчано обох,
– в М.:
Як раз у клечальну неділю (в Жемчужникова: в клеччаную (!)
І повінчали їх обох.
– 17 зн.: не бачив на землі великій, – в М.: не бачив зроду на землі.
– Після рядка 16 зн. («як молодії ті були») в М. і у Жемчужникова, замість цих 15 рядків і 6 рядків на стр. 181 – так стоїть:
А я убив їх! Признаюсь –
І досі страшно, як згадаю;
Я і росказувать боюсь,
А то ще й вас перелякаю.
На весілля
І ми отарою прийшли,
Палати білі запалили,
Панів великих і малих
Усіх порізали…
Молила
Сама стара за молодих,
До Бога руки піднімала… (в Жемчужникова: підіймала)
А невістками хлопці грались,
Поки замучили… Затих,
Загас пожар… Уже світало (в Жемчужникова: Уже затих).
А ми в діброву поховались
І раду радим. Що робить?
А що робить! Ходімо бить
Та мордувать панів проклятих.
І ми пішли… Ох, тяжко, брате,
Такіе згадувать діла! (Шевченко часто уживає закінчення іе замість ії).
Ватага день і ніч росла,
Уже за сотню прибувала… (в Жемчужникова: прибувало).
Мов поросяча, кров лилась –
182, 9: без милосердія і зла, – в М.: без зла.
– 12; ходив три годи я, – в М.: я три. года.
– 15: неначе пяний той різник, – в М. слова пяний немає.
– 16: до всього, всього, – в М. другого всього нема (Шевченко пише: всего).
– 17: спражеш, – в автографі Б.: спряжеш, а в М.: спечеш.
– 18: білолицю, – в М.: чорнобривку, в М.: чорноброву.
– 7 зн.: зарізав би, та… – в М.: перед та рядок цяток.
– 5 зн.: недолюдом, – в М.: окаянним.
– 4: Вже на світ займалось, – в М.: тілько що світало.
183, 3: святим дивом, – в М.: дивом дивним.
– 4 – 5: Храми божі, ніби з самим Богом, – в М.:
Церкви Божі, ніби з Богом
Самим…
– 10: який дивний Ти! Я плакав, – в М.: Вперше зроду я заплакав.
– 15: Мов переродився, – в М.: Я мов народився.
– 19 – 20:
Святим помолитись,
Та суда…,
– в М. і у Жемчужникова:
Не святим молитись,
А суда.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 227 – 231.