65. Мені тринадцятий минало

Василь Доманицький

N. N. («Мені тринадцятий минало…»)

В автографі М. він має нумерацію 7, бо № 4 – Відьма, № 5 – Лілея і № 6 – Русалка, які написані до заслання і поставлені мною на своєму місці. «Мені тринадцятий» вгорі в лівому ріжку теж має: N. N. Написаний він, певно, на засланні – про це свідчить розпачливий кінець його:

«Чому не дав Господь дожить

Малого віку у тім раю?

Умер би орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав,

Не був би в світі юродивим,

Людей і . . . . . [Бога?] не прокляв!

В автографі Б. не переписаний. Крім автографа М. – інших джерел немає. Одміни.

28, 14: Мені тринадцятий минав, – так і по всіх «Кобзарях», а тим часом в автографі: минало.

28, 12 зн. після «молися Богу» рядок (. . . . .)

– 10 – приязно, – в автографі: пріязно.

29, 1 зн.: Людей і Бога б не прокляв, – в автографі: Людей і . . . . не прокляв. В Кожанчикова «Кобзарі», щоб заповнити крапки, поставлено: Людей би не прокляв, хоч це явне перекручування, – бо викидається і після «людей». В Празькому «Бога-б»… Але звідки?

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 199 – 200.