90. Г. З. Немає гірше, як в неволі
Василь Доманицький
Вірш цей в автографі М. стоїть за № 16 без заголовка, в Б. теж є і над ним – Г. З. (кого це має означати, не відаю, – мабуть когось з родини Закревських).
В «Кобзарях» він має заголовок «На Вкраїну», але постає непевність, чи не вигадив його П. Куліш в «Хаті» (р. 1860), де вперше надруковані його. «На Вкраїну» такого заголовка Шевченко не міг дати уже через те, що у нього стоїть 15. (так як над попереднім віршом П. С.).
Крім двох автографів маємо ще і копію Жемчужникова.
Одміни:
40, 10 зн.: свіже-молодою, – в М.: свіжо-молодою.
– 8 зн.: Як на далекій чужині, – в М.: Як нині в дальній стороні., а в Б.: Так як тепер на чужині, – такий текст, як у д. Романчука, пішов з «Хати»
П. Куліша. Чи цю і подібні поправки роблено з відома Шевченка? Маючи в автографі Б., текст не гірший як в «Хаті» краще його держатися.
– 7 зн.: Доле, доле! – в М.: степ і море.
– 6: Моя проспіваная воле! – в М.: Посиніли синіше; в Жемчужникова: посиніли ще сильніше.
– 5: Хоть глянь на мене зза Дніпра, – в М.: І лютее мое горе.
– 4: Хоч усміхнися з за…… – в М.: Погіршали ще гірше; в М.: ще лютійше.
40, 3 – 1 і 1 на стр. 41 – в М. немає.
– 2: І ти, – в М.: А ти.
– 6: ніби море, виступають, – в М.: ніби з моря виступають: в Б.: ніби море заступають (так і в Празькому Кобзарі). Д. Романчук взяв так, як в «Хаті», де сполучено два варіанти і зроблений третій новий.
– 10: І ті люде, і село те, – в М.: і те село, і ті люди.
– 11: Де колись, – в М.: Де мене.
– 12: Привітали мене. Мати, – в М.: Привітали. Чи жива ти (в М.: та).
– 13: Старесенька мати! – в М.: старенькая мати.
– 18 зн.: по старому, – в М.: як то кажуть.
– 15: Чорнявій, – в М.: веселій.
– 14: Веселиї дівчаточка, – в М.: Рожевиї.
– 12: Танцюєте? А ти, доле, – в М.: Танцюєте, красуєтесь.
– 8: тихо, пишно, – в М.: царицею.
– 4: Чи ще й досі, – М.: Люде й досі.
– 2: гнучкий, – і в М. і в Б : гнучій.
42, 1: Як оступлять тебе, доле, – в М.: Не зійдуться коло тебе (в Празькому Кобзарі неправильно: коло хати).
– 2: Дівчаточки – діти, – в М.: Рожеві дівчата.
– 3: й защебечуть, – в М. немає й.
– 5: Може й мене ненароком, – в М.: Нагадають про торішнє.
– 6: Діточки згадають, – в М.: Дудочку (підкреслено і примітка Шевченка: танець) згадають.
– 8: яке лихо – в М.: яке лихо?
– 11: щоб ніхто і не побачив – в М.: почервоній, моє любе
– 12 – тай більше, – в М.: І більше.
– 13: А я доленько, – в М.: зоренько.
– 14: Помолюся Богу, – в М.: Хвалитиму Бога.
Під цим віршом ще почавши з Кобзаря Кожанчикова звичайно ставлять: «Над Аралом, 1849». Що не 1849 – то про це вже говорилося, а крім того: через що тільки цьому віршові така перевага, що означається його: «Над Аралом», тоді як принаймні 70 віршів написано над Аралом!
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 242 – 244.