48. «Ой одна я, одна»
Василь Доманицький
З цього вірша почавши йтиме 13 віршів, що написав Шевченко в Петропавловській цитаделі в маю місяці р. 1847. Про один з них (Н. Костомарову) знаємо, що написаний він 19/V, під останнім «По-над полем іде» стоїть дата 30/V. На щастя усі ці 13 віршів є в автографі в музеї імені Тарновського дуже дрібно списані на 4 стор. аркушу почтового паперу з датою під останнім віршом: «30/V. Петербурзька цітаделя». Що то за автограф? Це не що інше, як копія тих 13 віршів, з автографа М., куди ці 13 віршів теж заведено і чистенько вписано, без зв’язку з нумерацією віршів: в автографі М. після «Княжни» (№ 1), інших стоїть № 2: «Згадайте братія моя» (написаний уже на засланні). Далі йде увесь цикл цитадельної поезії – з того, часу
«Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали, –
усі 13, слідом зараз за «Згадайте, братія моя», з окремою нумерацією з № 1 і до 13, а за № 13 – знову вже стоїть № 3: Сонце заходить, гори чорніють (написане на засланні), потім № 4: Відьма (вписано з брульону), № 5: Лілея, № 6 – Русалка, написані ще р. 1846; № 7: Мені тринадцятий минало і т. п… Таким чином «Згадайте, братія моя» хронологічно безперечно мусить стояти після усіх 13 цитадельних поезій; але коли Шевченко в Н.-Новгороді переписував невільницьку поезію свою в автограф Б., то «Згадайте, братія моя» узяв, як пролог до тих 13, і дав їм спільний заголовок:
«Въ казематі.
Моімъ соузникамъ
Посвящаю» (стр. 61 – 82 автографа Б.).
Звідси ясно, що заголовок «Моїм соузникам» належить зовсім не до вірша «Згадайте, братія моя», як це по всіх виданнях «Кобзаря» уживається, а до цілого відділу (14) поезій. Та й заголовок цей стоїть не вгорі над «Згадайте, братія моя», а на попередній (немов би обкладинці) картці [Щоб цей цикл мав цілість і відповідав заголовкові, Шевченко не тільки викинув з нього в автографі Б.: «Не спалося, а ніч як море», а ще й останній вірш «Понад полем» поставив передостаннім, а останнім – «Чи ви ще зійдетеся знову».].
Зауважу лишень, що в цьому відділі в автографі Б. нумерацію мають лишень цитадельні поезії, а «Згадайте» стоїть без №, як передмова, а за те не переписано сюди «Не спалося, а ніч як море» (як не відповідне заголовкові), так що в Б. цитадельних віршів тільки 12. Шевченко взагалі любив перед окремими розділами подавати мов передмову з віршів: в автографі М., починаючи першу книжечку з «Княжни». (№ 1), він подав попереду без №: «Думи мої, думи мої, ви мої єдині», а починаючи третю книжечку (р. 1849) – без № поставив: «Неначе степом чумаки»
Крім того в Музеї імені В. Тарновського є ще копія П. Куліша, де на 11 листочках золотообрізаного почтового паперу великого формату є копія 12 цитадельних віршів (очевидно, з автографа Б., бо теж немає «Не спалося, а ніч як море», і № цього (9-ий підряд) опущено: після 8 – одразу 10-ий).
Перейдемо до перегляду цитадельних віршів по черзі.
Ой одна я одна
Вперше видруковано в «Народном чтении», 1860, кн. 3, стр. 151. Для цього вірша (як і для інших цитадельних), крім автографів М. і Б. маємо ще й Чернігівський автограф.
Одміни проти видання Романчука:
90, 7: як билинонька, – в М.: билинонька; в Б. та Чернігівському автографі: билиночка.
– 11: красу, карії очі, – в М.: Красу – карії очі.
– 16: між чужими зросла, – взято з М., бо в Б. І зросла – не кохалась.
– 17: та вже й вянути, стала, – в М.: уже й старітись стала, а в Чернігівському: уже й вянути.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 169 – 171.