35. Наймичка

Василь Доманицький

Наймичка

Вперше видрукував П. Куліш в «Записках о Южной Руси», т. 2. р. 1857; вдруге видруковано в Кобзарі р. 1860. Дату визначали досі (приблизно) р. 1844. Але цього року в архіві III отделения знайдено разом з іншими творами і «Наймичку», і там дата стоїть: 13/XI 1845. Переяслав. (Автограф «Наймички» єсть в бібліотеці Московского общества истории и древностей российских, в паперах О. Бодянського, № 159, але мені не довелось його бачити). В музею В.Тарновського в Чернігові есть рукопис Леон. Влад. Тарновської з рр. 1850-х чи 60-х. Зшиток на 10 піваркушах сірого паперу. Хоч він і немає значення автентичних писань, але як близький до часів постання оригіналу, все ж має в собі дещо й вартого уваги, бо списано, очевидно, з оригіналу, ранішого за видрукований в «Записках о Южной Руси».

411, зн.: до лоня, – в рукописі Департамента поліції: до лона.

402, 4: оттут серед лану? – в рукописі Департамента поліції: серед лану в тумани

412, 12: моєї недолі, – в копії Тарновської, замість цих слів: «ні не ховай»!, що має також свою рацію.

413, 13: іскупай, ісповий, – в рукописі Департамента поліції: нагодуй, ісповий.

– 17: у-двох, – в рукописі Департамента поліції: вдвох.

413, 6 зн.: та діточок, у іх біг-ма, – в копії Тарновської: у іх – немає; немає і в рукописі Департамента поліції

– 1 зн.: спомяне, – в рукописі Департамента поліції: помяне.

414, 3: і згадає дякуючи, – в рукописі Департамента поліції: згадає їх…

414, 15 зн.: ані хмариночки, – в копії Тарновської: а ні хмарочки.

414, 6 зн.: заворушилось, – в рукописі Департамента поліції: поворушилось.

415, 4: як помремо, – в рукописі Департамента поліції: як умремо.

– 5: – сама не знаю, – в Кобзарі 1860 стоїть: Бог знає! І це й краще. В рукописі Департамента поліції: й сама не знаю.

415, 7: аж сумно, – в рукописі Департамента поліції : аж нудно.

415, 16 зн.: зупинились, – в рукописі Департамента поліції: опинились.

415, 3 зн.: та й не туго, – в рукописі Департамента поліції: та не туго.

415. 13 зн.: манюсенькі [рученята], – в копії Тарновської: малюсеньке… [тобто, дитинча].

417, 8: хоча воно вже й підросло, – в копії Тарновської: воно і підросло…

417, 10: коло його піклуковатись, – в копії Тарновської: пильновати.Тільки чи буде по українські: коло його пильновати?

417, 14 зн.: зароблену плату, – в копії Тарновської немає, та цей рядок і справді немов зайвий.

417, 10 зн.: ні ти нас, – в рукописі Департамента поліції: і ти нас.

418, 9: головоньку, – в рукописі Департамента поліції: й головоньку.

418, 11 зн.: чого, – в рукописі Департамента поліції: на що.

418, 9 – 6 зн.: цих рядків в копії Тарновської немає зовсім.

418, 9 зн.: чого вона, – в рукописі Департамента поліції: на що вона.

419, 2: вона чує з тії хати, – в копії Тарновської: в другій хаті – Це й краще.

– 7: величає, – в рукописі Департамента поліції: називає…

420, 4 зн.: танцює, – в рукописі Департамента поліції: жартує.

420, 1 зн.: у двір, – в рукописі Департамента поліції: на двір.

421, 3: знай бігає, – в рукописі Департамента поліції: аж танцює.

422, 8: на акафист у Варвари, – у своєму примірнику «Кобзаря» Шевченко виправив: на молебствіє Варварі.

422, 15 зн.: і всім святим поклонившись, – в копії Тарновської: поклонилась.

423, 7: розтавала, – в рукописі Департамента поліції: й роставала.

423, 14: щоб швиденько верталася, – в копії Тарновської: вернулася. В рукописі Департамента поліції: щоб швидченько верталася.

423, 13 зн.: унучок, – в рукописі Департамента поліції.: онучок.

– 11 зн.: у Катрину, – в рукописі Департамента поліції: у мамину.

423, 10 зн. засміявсь, – очевидно, треба: засміявся – тоді й ритм і рифма до засміявся будуть додержані. В Кобзарі 1860 одначе «засміявсь».

424, 3: питалася, – в рукописі Департамента поліції: питається.

– 5: додибала, – в рукописі: Департамента поліції: доплелася.

– 11: і внучатам із клуночка, – в рукописі Департамента поліції: і онучатам із клунка.

– 2 зн.: ввійшла, – в рукописі Департамента поліції: ввійшли.

425, 3: стара Ганна, – в Кобзарі р. 1860: моя Ганна. Так і в копії Тарновської; так і в рукописі Департамента поліції.

425, 13 зн.: тяжко Катре, умірати, – в рукописі Тарновської: страшно.

425, 9 зн.: й маслосвятіе служили, – в рукописі Департамента поліції: справляли.

426, 7: ох, як би я знала, – в рукописі Тарновської: ох коли б.

426, 13: воли попасає, – в рукописі Тарновської: поганяє.

427, 6: Христе Боже, – в Кобзарі р. 1860: Спасителю! Так і в рукописі Департамента поліції.

427, 12 зн.: воли батько, – в рукописі Департамента поліції: батько воли.

– 9 зн.: у порогу, – в рукописі Департамента поліції: у порога.

428, 11: сльози, – в рукописі Департамента поліції: й сльози.

428, 17 – 18:

Зомлів Марко,

й земля…,

– в рукописі Тарновської:

Марко хлипав,

Аж земля…

В рукописі Департамента поліції:

Марко слухав,

І земля дрожала.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 117 – 119.