39. Маленькій Марьяні
Василь Доманицький
Росты росты моя пташко
Мій маковый цвите,
Розвивайся коли твое
Серце не розбите.
Поки люды не дозналы
Тыхои долыни.
Дознаюця пограюця [Зразу було: вырвуть злыи, але закреслено]
Засушать та й кинуть.
А ни лита молодыи
Повыти красою
Ни каріи очинята
Умыти слізою
А ни серце твое тыхе
Добрѣ дивочи [Добрее дівоче В. Д]
Не заступыть не закрые,
Несытіи очи,
Найдуть злыи тай окрадуть…
И тебе убогу
Кинуть въ пекло… замучися
И проклынешъ бога.
Не цвиты жъ мій цвите новый
Не розвытый цвите.
Зовьянь тыхо поки твое
Серце не розбите.
20 Декабря 1845
Вьюнища
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 134.