50. Мені однаково

Василь Доманицький

3. «Мені однаково, чи буду…»

Маємо для цього вірша три редакції: з автографа М., Чернігівський та Б.

Вперше видруковано в «Меті», 1863, № 4, стр. 272 – 273 – по варіанту М., але з одною поправкою – тією, що в рукописі, додатках Романчука: «задушать вві сні».

27, 2 – 1:

На нашій славній Україні,

На нашій не своїй землі, –

цього в М. немає, а в Чернігівському автографі, замість двох рядків: «на обезчещенній землі». Цікаво, що цей варіант мали видавці Львівського Кобзаря 1867, бо і там як раз цей варіант.

28, 3 – 4:

Молися, сину! За Вкраїну

Його замучили колись, –

після «сину» в Чернігівському автографі (:). Цих двох рядків в «Кобзарі» Кожанчикова немає.

– 9 – 10:

Присплять, лукаві, і в огні

її окраденую збудять, –

в М.:

присплять, гадюки, і в огні

вдову окраденую збудять

(так в примітках в Празькому Кобзарі Кобзарі); в Чернігівському автографі:

Присплять, неситі, і в огні

Вдову окрадену розбудять.

Нарешті, в рукописі нотатках д. Романчука найгірший варіант:

Задушать вві сні і в огні

Вдову окрадену з’огудять.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 172.