Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

37. До мертвих і живих і ненарожденних…

Василь Доманицький

«І мертвим, і живим…»

Вперше видруковано в книжечці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка», Лейпциг, 1859. Видруковано й у «Вечерницях», 1863, № 15 [На жаль, не довелося бачити це число журналу], а уривок «Учітеся, брати мої» – в «Основі», 1861, 11 – 12. Крім того, варіанти маємо з рукопису Л. Жемчужникова (ЗНТШ, т. 39), рукописні варіанти в додатку до Празького Кобзаря та в копії В. П. Науменка, найденій в паперах

М. Максимовича (про цей зшиток згадувалося попереду). Нарешті в Женевському виданні з р. 1878 варіантів власне немає, а тільки коректурні поправки, за те у Львівському 1867 – досить пізня редакція.

Автографа не доводилось бачити, але в Департаменті поліції найдено цього року і це «посланіє», датоване справді 14/XII 1845, про що досі була непевність. Текст цього рукопису – аналогічний з тим, що в Лейпцизькому виданні.

Хронологічно різні редакції можна поставити так: 1) Примітки в Празькому Кобзарі, 2) Департамента поліції, 3) Лейпцигська редакція, 4) копія Максимовича, 5) копія Жемчужникова, 6) Кобзарі Кожанчикова та Львівський. і 7) Празький Кобзарь.

Відміни проти видання д. Романчука.

Попереду усього заголовок в Департамента поліції та в Лейпцизькому виданні: «І мертвим і живим і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружное посланіє» (без «сущих»). В копії Максимовича: «Посланіє до мертвих і живих і ненарожденних моїх земляків в Україні і не в Україні».

474, 1: і сьвітае і смеркає, в рукописі Департамента поліції: і смеркає і світає.

– 6: і день і ніч: плачу, – в одному лишень Лейпцизькому: день і ніч блукаю.

– 8: А ніхто не бачить, – в рукописі Департамента поліції: і в Лейпцизькому: І ніхто, в копії Максимовича: Й ніхто не поможе (!)

– 11 – 12: –

Кайданами міняються,

Правдою торгують,

в Лейпцизькому немає, а в копії Максимовича так, як і скрізь.

– 10 зн.: побачите, – так в копії Максимовича, а в Лейпцизькому рукописі та рукописі Празьких приміток: побачимо.

– 9 зн.: які будуть жнива, – в рукописі Празьких приміток: як будуть

– 8 зн.: недолюдки, – в рукописі Департамента поліції: недолюди.

– 6 зн.: на рай тихий, – в рукописі Празьких приміток: край.

– 5 зн.: на свою Вкраїну, – в Лейпцизькому: Країну. Так і в рукописі Департамента поліції.

475, 5: своя й правда, в Лейпцизькому немає: й; в копії Максимовича: й своя правда.

– 7: нема на світі України, – в рукописі Празьких приміток: немає на світі другій України.

– 12: братерства братнього, – в рукописі Празьких приміток: братерства, братію.

– 13: щоб ви неправді поклонялись, – в копії Максимовича: поклонились: так і в рукописі Департамента поліції:

– 15: А хилитесь, як і хилялись, – так і в Празькому, у Львівському 1867: І хилитись; в Лейпцизькому: І хилитись як і хилились; так і в копії Максимовича та в рукописі Департамента поліції.:

– 17 – 15 зн. – цих рядків в Кобзарі Кожанчикова немає (3 рядки . . . . . .)

– 11 зн.: у чужині, – в рукописі Празькій: на чужину; мабуть так і в Лейпцизькому мало бути, бо стоїть: нечужиі; в копії Максимовича: на чужині. Чи не буде це найсправедливіше?

– 7: зн.: тогді б зостався, – в рукописі Департамента поліції: остався б.

– 5 зн.: ох і як би то сталось, – в рукописі Празькій: пр. ох, як би те сталось: так і в рукописі Департамента поліції; у Лейпцизькому: от як би…; в копії Максимовича:; – так як звичайно.

– 3 зн.: мати б не ридала, – в копії Максимовича: не тужила.

– 2 зн.: не чули б у Бога вашої хули, – в рукописі Празькій: пр.убогі, але по всіх інших редакціях: у Бога, – навіть в Лейпцизькому; так і в рукописі Департамента поліції.

476, 1: на чистій, широкій, на пильній землі, – В копії Максимовича на чистій, на вольній, широкій землі.

– 8: заговорять, – в копії Жемчужникова: заговорить; по всіх інших, друков. (і Женевському) і рукописних ред. – заговорять.

– 10: сто ріками, – в копії Максимовича два слова, в Празькому Кобзарі: – одно.

– 13: після «помагати» треба не (;), а (, –)

– 15: і дитини мати, – в копії Максимовича: І дитину (sic).

– 8 зн.: в саму душу, – в копії Максимовича: в голу душу.

– 4: тай засудять. – Цікава річ з цим варіантом. В Лейпцизькому виданні, через помилку (невміння читати по українськи) стоїть: та й засядуть, – і оттак і пішло: у Львівському та Кожанчикова 1867, Празькому 1876 – засядуть, навіть в копії Максимовича: засядуть. А може бути, що й в автографі Шевченка була помилка, бо Максимович, у всякім разі, не списував ні з якого друкованого тексту.

– 4: після засудять треба . . . . .

– 2: як би ви вчились, – в Лейпцизькому ви немає.

477, 3: все те знаю, – в рукописі Департамента поліції: і все знаю.

– 5: нема і Бога, – у Макс: нема й Бога, – очевидно, коли єсть й то мусить бути: немає (в Женевському Кобзарі: немає).

– 7: та й більш нікого, – в рукописі Департамента поліції та в Лейпцизькому: А більш нічого; в копії Максимовича: та й більше нікого

– 10 – 11: нехай німець скаже, – в Лейпцизькому: нехай скаже німець. Так і в рукописі Департамента поліції.

– 13, – у чужому краю, – в копії Максимовича: краї.

– 11 зн.: Ганку, – в копії Максимовича: Ганка.

– 7: всі знаєте, – в копії Максимовича: ви знаєте, і це краще багато. Після «ви знаєте» треба (. . . . .)

477, 2 зн.: нам нашу, – в рукописі Департамента поліції: нашу нам.

477, 1 зн.: оттоді ми заходимось, – в копії Максимовича: оттоді-то заходимось.

478, 1: добре заходились, – в копії Максимовича немає, – очевидно, пропуск невзначай.

478, 3: тай, – в рукописі Департамента поліції: І.

478, 13: чорт зна що за Брути! – в Лейпцизькому виданні: не Брути! так у Львівському, Кожанчикова, Празькому і Женевському, так і в копії Максимовича, а д. Романчук узяв варіант рукопису Празьких приміток.

478, 17 зн.: горя клала, – в рукописі Департамента поліції: слала.

478, 9 зн.: тую славу, – в Лейпцизькому: славу, в копії Максимовича теж у Львівському 1867 та Празькому: главу. Розуміється, слава певніше.

478, 7 зн.: а ні тітли, – в Лейпцизькому і копії Максимовича: тітла.

478, 3 зн.: чиї сини? – в Лейпцизькому: – чії діти?

478, 2 – 1 та 479, 1 – 2 – нема в Кобзарі Кожанчикова (4 рядки . . . . .)

479, 2: підніжки, – в рукописі Департамента поліції: подножки.

479, 6: сини сердешної Украйни, – в Лейпцизькому: сердешной України, в копії Максимовича: сердешної Вкраїни (так і в Женевському)

479, од рядка 7-го до самого краю стр. 479 в російських «Кобзарях» немає (через цензурні умови).

479, 8: ще лучше, ніж батьки ходили – в копії Жемчужникова: ще краще, як діди ходили; в Лейпцизькому: ще лучше, як батьки ходили, от цей варіант і в копії Максимовича.

479, 9: деруть ремінь, – в Женевському поправлено на: ремні (!), (од ремінь – pluralia реміння, а не ремні!), але в копії Максимовича ясно: ремень.

479, 13: Трапезунтом, – в рукописі Департамента поліції: Трапезонтом.

479, 15: правда ваша, – в рукописі Департамента поліції: правда, правда.

479, 18 зн.: а на Січі мудрий німець, – в рукописі Департамента поліції і Лейпцизькому: І на Січі; так і в копії Максимовича; крім того, в копії Максимовича: куций німець.

479, 15 зн.:

Купуєте,

Й їсте,

– в рукописі Празьких приміток:

Коштуєте,

їсте

В рукописі Департамента поліції: теж: їсте.

479, 14 зн.: та й славите, – в рукописі Департамента поліції і в Лейпцизькому немає й, в копії Максимовича – єсть.

479, 12: Отта земля – в копії Максимовича: тая земля.

– 11 зн.: що картоплю родить, – в рукописі Департамента поліції: що картопля.

479, 7 зн.: колись завалили, – в копії Максимовича: задавили. Чи не помилка?.

479, 5 зн.: тай вас роздавила, – в копії Максимовича: та й нас.

– 4 зн.: та ось-як, – в рукописі Департамента поліції: та от як.

479, 2 зн.: і нам, синам, – в Лейпцизькому: і вам; так і в рукописі Департамента поліції;

479, 1 зн.: свої кайдани, свою славу, – перш за все після «кайдани» не (,), а – ; але в копії Максимовича: свої кайдани й свою славу.

480, 5: так як пиво, – в рукописі Празьких приміток: замість пива, в рукописі Департамента поліції та в Лейпцизькому: замісь пива; в рукописі Жемчужникова: замісь, копія Максимовича: замісь, у Львівському 1867 теж: замість.

480, 6: кров із ребер точуть. Це неправильно: в Лейпцизькому: точать і в рукописі Жемчужникова: точать… Так і повинно бути, хоч далі рифма: хочуть.

480, 7: просвітити, бачиш, хочуть, – в рукописі Праж.: просвітити, кажутъ, хочуть; так і в копії Максимовича: так і в Лейпцизькому і в рукописі Департамента поліції:

480, 8: материні, – в копії Максимовича: материнії.

480, 13: після слів: ведіть, показуйте! – в рукописі Празького Кобзаря, в копії Максимовича, так само як і в копії Жемчужникова, іде такий текст:

Нехай стара мати

Навчається (Жемчужникова; научиться – в копії Максимовича) як дітей тих

Нових (Максимовича: на вік?) доглядати.

Показуйте! За науку

Не торуйтесь (в рукописі Департамента поліції та в Лейпцизькому виданні: не турбуйтесь) буде

Материна (материнська – Жемчужникова) плата (в копії Максимовича: Добра плата!)

В Лейпцизькому так, як і в рукописі Департамента поліції.

Але останніх 4 рядки так і у Львівському В одному Празькому – чомусь немає 4 рядки, – і їх треба до «Кобзаря» узяти. Отже, зробивши вставки, матимем цей уступ в такому вигляді (найкраща редакція – рукопис Департамента поліції та Лейпцизька, бо у Максимовича щось попсовано):

Добре! Ведіть, показуйте!

Нехай стара мати

Навчається, як дітей тих

Нових доглядати.

Показуйте! За науку

Не турбуйтесь – буде

Материна добра плата.

480, 16: роспадеться луда, – в копії Максимовича: полуда (!), але в Лейпцизькому краще: луда, як і скрізь,

– 14: учітеся, брати мої – в рукописі Празькій: не дуріте самі себе; так і в Лейпцизькому, так і рукописі Департамента поліції; в копії Максимовича:

Усе робіть, брати мої,

Учітесь, читайте.

В Кожанчикова:

Учітеся, братії мої,

Учітесь, читайте:

– а у Львівському: думайте, читайте;

– 8: чужі люде цураються, – в Лейпцизькому: того діти цураються; так і в рукописі Департамента поліції; в рукописі приміток Празьких:

Того люде цураються,

В хату не пускають.

– 6 зн.: своі діти – мов чужії, – в копії Максимовича; як чужії, а в рукописі Праж.: чужі люде проганяють; – так і в Лейпцизькому та в рукописі Департамента поліції

– 1 зн.: діла незабуті, – в копії Максимовича, «Основі», Женевському Кобзарі: незабутні.

481, 2: як би їх забути, – і далі – , а не (,).

– 8: несонним, – скрізь: не сонним.

– 14: й за що, – в Лейпцизькому і копії Максимовича нема й.

– 15: обніміте ж, – в копії Максимовича: обійміте ж.

– 13 зн.: благословіть…, – в рукописі Департамента поліції: благослови [тобто: заплакана мати].

– 10: і обмитих поцілуйте, – в рукописі варіанти (Празький): в одному: і жіночок, (так в Лейпцизькому, в «Основі» навіть у Львівському 1867, в другому: і діточок; так і в копії Максимовича; в Празькому Кобзарі: і обмитих. В рукописі Департамента поліції: і діточок поцілує (тобто – заплакана мати).

– 3 зн.: тихенько засяє, – в «Основі» та в рукописі Празькому: тихо просіяє; в копії Максимовича: тихо засіяє (так і в Лейпцизькому та в рукописі Департамента поліції); в рукописі Жемчужникова: новий засіяє.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 127 – 132.