41. Минають дні

Василь Доманицький

«Минають дні, минають ночі…»

Вперше видруковано в «Основі», 1861, 3, стр. 1 – 2. Варіанти дає текст, уміщений в Празькому Кобзарі (т. II, 78 – 79), узятий «з рукопису 1848 (!) року». Текст цей повніший і сильніший, бо не поглажений для цензури.

Нарешті, цього року вірш цей знайдено в архіві Департамента поліції, і там дата стоїть, замість 1846 року, як звичайно датували досі, 21/III 1845 – Вьюнища.

Одміни:

16, 16: по світу валятись, – так в «Основі» та в «Кобзарях» р. 1867, а в Празькому Кобзарі II т.: на світі лежати.

– 15 зн.: І людей любити, – в «Кобзарях» та Празькому: І тебе хвалити; варіант Романчука – узято з II т. Празького. Так і в рукописі Департамента поліції.

– 14 – 13:

А коли ні, то проклинать

І світ запалити, –

це теж з II т. Празького (так і в рукописі Департамента поліції), бо по інших виданнях:

І твій світ нерукотворний

І людей любити.

– 5: чи жив, чи загинув, – а в Празькому Кобзарі II: чи жить, чи загинуть.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 138.