1. Причина

Василь Доманицький

Причинна

Автографа немає. Відміни (усякі поправки і уваги) в інших виданнях проти видання Ю. Романчука («Поезії Тараса Шевченка», у Львові 1902), яке я взяв за об’єкт для своєї праці як найостанніше і найповніше, зазначую такі [Повинен застерегти, що не маю спеціальної мети порівнювати усі друковані варіанти, – головне тому, що це буде зроблено редактором Львівського критичного видання поезій Шевченка д. Франком, а подаватиму такі варіанти найбільше тоді, коли в мене трапиться новий рукописний варіант, або постане вагання щодо якого-небудь тексту.]:

Стор. 136, ряд. 14: та ясень – Шевченко скрізь уживає форми ясен, і ця ж форма і в «Ластівці» р. 1641, де видрукувано «Причинну» вперше.

Стор. 137, 15 знизу: дармо… форма не східно-українська, і Шевченко не ужив би такої форми; у «Ластівці» та в «Кобзарі» р. 1860, який друкувався за життя Шевченка і, певно, під його доглядом [Що Шевченко наглядав за друком «Кобзаря» р. 1860, знаємо з оповідання О. Дейкуна-Мовчаненка, який р. 1860 зайшов якось в друкарню Куліша і застав там Шевченка. Шевченко звелів видрукувати на листочках ті уступи з «Катерини», які опущено в «Кобзарі» і визначено ті рядки крапками. Листочки ці він поналіплював в деяких примірниках, що мав презентувати деяким високим особам. Один такий листочок випросив собі і Дейкун, і через нього ми знаємо тепер, що то за опущені в «Катерині» уступи. (Ф. Каминский Еще щепотка на могилу Шевченка. – Киевская старина, 1885, 3, 521 – 522)] – стоїть, як і скрізь в рукописах його, – дарма.

Стор. 137, зн. 12 – привітає… Зазначую раз на завжди, що у Шевченка, в автографах, один – єдиний раз трапляється, і то мабуть через помилку: «привытає», – а скрізь лишень: «вітає, привітає» (тобто писав він вітає, привітає, а не вытає, прывытае).

Стор. 138, 9: – і хто теє знає.

В «Ластівці» стоїть зна – і чи не правдивіше буде так? Мені здається певним, що це зна рифмується з дальшим «коня напува», бо якщо ми лишимо «знає», то матимемо аж у трьох рядках підряд однакові закінчення: «запитає», «знає» і «гаю»… Навряд чи не зауважив цього Шевченко, коли писав і дав рукопис у «Ластівку». В «Кобзарі» р. 1860, правда, стоїть «знає», але це могло статися і через недогляд.

Стор. 140, ряд. 6: «ворожка». Д. М. Кр-ський (ЗНТШ, т. 55) зауважує, що легче читалось би ворожба. В «Ластівці» та Кобзарі р. 1860 – ворожка, – і поки не матимем певності, що в автографі стоїть ворожба – не маєм ніяких підстав переінакшувати текст.

Стор. 142, 5: ідуть, під дубом – після «ідуть» краще не (,), а…, як це і є в «Ластівці» та Кобзарі р. 1860,

Стор. 142, 13: збиралися. – слід зауважити те саме, що й про «привітає»: Шевченко вживає тільки «збіралися».

Стор. 142, 16: та яму копають. Д. М. Кр-ський справедливо зауважує, що треба ями… Очевидно, що козака і дівчину поховано не в одній ямі, бо далі говориться:

«Насипали край дороги

Дві могили в житі».

Дійсно, ями бачимо і в «Ластівці» та «Кобзарях» р. 1860 та 1867.

Дата цієї поезії, написаної ще в Літньому саду, – 1838 р.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 7 – 8.