54. Веселе сонечко ховалось
Василь Доманицький
(Н. Костомарову).
Джерела ті самі, що й для попередніх віршів, крім копії Жемчужникова Вперше видруковано в «Меті» 1863, № 4.
18, 11: веселе сонечко, – так в Б., але в М. та Чернігівському автографі: весеннє. Варіант «весняне» (в примітках до Празького Кобзаря) – очевидно, поправлене М.: весеннє.
– 12: в широких хмарах, – це варіант з М., бо в Б.: в веселих-
– 13: гостей зачинених, – в. М. та Чернігівському: закованих.
– 14: холодним чаєм напували. – З приводу цього варіанту несправедливо обвинувачували часом видавців «Кобзаря» за те, що у них стоїть: сердешним чаєм, – тим часом і в М., і в Б., і в Чернігівському автографі: сердешним. Хіба що допустити, що Шевченко аж тричі помилився (як це вже було з руна замість луна)?
– 16: синємундирних часових, – в М.: синемундирних (а в Чернігівському синѣмундирних), а вже у всякім разі не: сині мундури в часових, – як це у Львівському 1867 (так і в «Меті»).
– 13 зн.: моїх тяжких, кровавих сльоз, – в Б.: кровавых, тяжких.
– 8 зн.: кого я там, коли покинув, – так в М., а в Б. інша інтерпункція: кого я там коли покинув?
– 6 зн.: і серце тяжко запеклось, – так в М., а в Б. значно краще: і жалем серце запеклось (так і в Празькому Кобзарі).
– 4 зн.: твоя, мій брате, мати, – в М. зразу було: товаришова мати, – але поправив так, як в виданні Романчука; в Чернігівському автографі: невольникова.
– 3: чорнійше, – так в М., і в Чернігівському, і в Б., але в нотатках д. Романчука: чорнійша.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 175 – 176.