25. Хустина
Василь Доманицький
(У неділю не гуляла).
Вперше надруковано в альманаху «Луна» на рік 1881. Автографа немає. Текст цієї поезії, видрукований в «Луні», досить лихий: бракує в ньому в одному місці аж 2 рядки. В паперах д. В. П. Науменка знайшлася копія цього вірша, писана на 5-ти боках звичайного почтового паперу з вибитою на першій сторінці короною з літерами «А» і «К» [Як здогадуюся – А. Корсуна [сина того А. Корсуна, що видав «Сніп»]]. Письмо з 1870-х чи початку 80-тих років. Копія ця дуже важна тим, що вона дає і повніший, і поправніший текст, ніж той, що в «Луні» та взагалі в «Кобзарях». Між іншим, текст цієї копії, мало різниться од тексту знайденого цього року в Департаменті поліції, хоч, очевидно і поправніший за нього і пізніший. Що до дати, то до сього часу «Хустину» цю датували р. 1841 (її Шевченко заслав був, в першій редакції, Корсунові для 2-го випуска альманаха «Сніп»), але у зшиткові, що знайдено цього року в Департаменті поліції, вірш цей датовано 18.10.1844.
Відміни:
153, 1 – 2:
У неділю не гуляла
На шовк заробляла,
очевидно, що тут немає два склади, та й дальші 2 рядки 8-складові. Так воно й є, бо в копії д. Науменка і в рукописі Департамента поліції стоїть: та на шовки заробляла. Д. М. Кр-ський здогадувався, чи не: на шовк вона заробляла.
153, 5: «Хустиночко мереженая». – В копії д. Науменка: мережана, і де краще, бо далі додатковий рядок: Вишиваная!
153, 7: після вигаптую треба –
153, 11 – 18 – ці два куплети в рукописі Департамента поліції переставлено так, що спочатку йде куплет: Здивуються вранці люде, а потім: А я косу розплітаю.
153, 13 зн.: і в віконце, – в копії д. Науменка: У віконце.
153, 3 зн.: як доля чужая, – в копії д. Науменка: як инша чужая, бо перед тим [через 1 рядок] стоїть: доле моя, доле!
154, 1 – 2:
Чи до тебе доріженьки
У степу не знаю? –
в копії д. Науменка: У степи [accusativ.]
154, 8: богачі купили, – в копії д. Науменка: багаті купили, – і це значно краще (цього вимагає й наголос).
154, 9: може й дівчину, – в копії д. Науменка немає «й».
154, 11: з иншим одружили, – в копії д. Науменка: заручили..
154, 12: навчи ж мене, доле, – д. М. Кр-ський здогадується, що тут. чогось не стає і радить: навчи мене, моя доле, – і дійсно так: воно в копії д. В. Науменка: навчи ж мене моя доле! (рядок треба посунути вліво).
154, 14 – посунути вправо.
154, 16: ой заплакав сивий пугач, – в рукописі Департамента поліції: ой застогнав.
154, 13 зн.: та повезім товариша, – в копії д. В. Науменка і в рукописі Департамента поліції: «та, понесем..
154, 10 зн.: й ворожок питали, – в копії д. В. Науменка: Ворожки питали.
154, 8 – після слів: «в дорогу рушали» – бракувало двох рядків, на що звернув увагу і д. Романчук в своїх «Причинках» (стр. 12 – 13) і радить ставити тут два рядки крапок або паузи. Ці рядки такі (і в рукописі Департамента поліції, і в копії д. В. Науменка):
Чи то праця задавила
Молодую силу?
і тепер буде зрозуміло, чому далі:
Чи то нудьга невсипуща
Його з ніг звалила?
154, 6 – його з ніг звалила, – в копії д. Науменка: того за нічь звалила, – очевидно, що якась тут непевність, а може навіть і дві: одна, знати, та, що його прочитано за – того, а друга, що за ніч (за ничь) – замість: зъ нигъ, бо навряд чи нудьга могла б так раптом, за одну ніч, звалити – це одне, а друге – що «звалити», без додаткового «з ніг» – було б незвичайним виразом, – треба було б: за ніч з ніг звалила… Певніш усього, що тут ми маємо у всякім разі одну помилку (за ніч – замість: з ніг), а може ще и другу (того – замість: його), – принаймні в рукописі Департамента поліції правильно стоїть: його з ніг звалила.
154, 5 зн.: чи то люде наробили, – я вже давніше (в рецензії на видання д. Романчука [Киевская старина, 1904, кн. 3]) здогадувався, що має бути поробили – і так воно і єсть в копії д. Науменка: поробили.
154, 1 зн.: Благав Бога, щоб дівчину,
155, 1: Хоч свою побачить, – в такому контексті безпречний нонсенс: чумак благає Бога, щоб побачить дівчину – хоч свою (то б то, з нього досить було побачити хоч яку – небудь?) А тим часом копія д. Науменка, а також і рукопис Департамента поліції дає нам ключ до справжнього сенсу:
Благав Бога, щоб дівчину,
Хоч село побачить…
155, 6: Та й розійшлись – в рукописі Департамента поліції: й розійшлися.
155, 8: з сього світу, – в копії д. В. Науменка: світа.
155, 16:
а дівчина у черницях
Косу розплітає,
в копії д. Науменко: у черниці.
Взагалі ж, що до копії д. В. Науменка, то деякі особливості її (з сього світа, тай розойшлись, – як це звичайно уживає Шевченко скрізь, де тілько і постає з о) показують, що копію списано з самого автографа, а не з якоїсь іншої ще копії.. Порівняння копії цієї з текстом рукопису Департамента поліції позволяють нам значно реставрувати цей вірш.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 79 – 81.