19. Гамалія
Василь Доманицький
Видруковано вперше окремим виданням в Петербурзі р. 1843 [цензорський дозвіл позначено 7/III 1843]. Цим роком звичайно й датується поема. В Чернігівському музеї імені В. Тарновського єсть перше видання, разом з «Чигиринським Кобзарем» та «Гайдамаками», поправлене рукою Шевченка.
Відміни в виданні Романчука проти інших:
Стор. 221, 5 зн.: у туркині, – як тут, так і скрізь далі [222, 1, 6 і 2 зн.] Шевченко уживає: «туркеня». Та так власне стоїть по всіх «Кобзарях».
221, 3 зн.: море грай! – після «грай»! має бути не [!], а [,], – як це і стоїть, крім 1 видання, ще в виданні 1860 та Кожанчикова.
222, 13 та 1 зн.: в гаремі, – по всіх Кобзарях – принаймні кінчаючи Празьким, – стоїть: в «харемі».
223, 11: в залізах руки принести, – по всіх «Кобзарях» так. В 1 виданні Шевченко поправив: «в залізі». Та форма: «в залізах» ще раз стрічається в «Кобзарі».
223, 9 зн.: – тут починається новий розмір; так само і 224, 18.
224, 9 зн.: козацтво сміливо літає, – так скрізь, крім 1 видання, де: козацтво сміливе. Здавалося б, що версія 1 видання дужче малює козаків, говорячи, що не в Скутарі лише козацтво сміливо поводилося, а взагалі воно сміливе. Та знов же за таку версію неначе б трохи промовляє і допущена поетом паралель: «неначе птахи чорні в гаї, козацтво сміливо літає»… Чи справді ж птахи чорні сміливо літають в гаї?
224, 3 зн.: горить Скутар, – попереду всього у Шевченка, як тут, так і в інших словах з р – наприкінці стоїть ь: Скутарь, царь, кобзарь. Тут треба б зберегти ь через те, що Скутарь – temininum, і далі Шевченко уживає: Скутара. Що ж до «горить», то з’явилося воно почавши з видання 1860, а в 1 виданні було: «пала».
225, 3 – тут новий розмір.
225, 17: брати запорожці, – так воно скрізь, крім 1 видання, де: «брати – запорожці».
225, 11 зн.: оксамитом, – Шевченко довго, навіть ще на засланні, – писав переважно: аксамитом.
225, 6 зн.: слава тобі, Гамаліє, – так воно стоїть скрізь, так і повинно бути. А в 1 виданні не до речі: Гамалію (так само і на кінці поеми: Гамалію, вітер віє), немов би nominativ був Гамалій.
225, 2 зн.: що не дав ти товариству, – так і скрізь, почавши з видання Семеренка, а в 1 виданні стоїть: запорожцям.
225, 16 – 17:
і сховалися за хвилі,
За рожеві гори, –
так скрізь, але Шевченко власноручно поправив в 1 виданні за живії гори, – і поправку цю варто прийняти.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 57 – 58.