10. До Основ’яненка
Василь Доманицький
Перший раз надруковано в Кобзарі р. 1840 (стр. 89 – 96) під титулом «До українського писаки», а вдруге в Чигиринському Кобзарі (стр. 28 – 32). де заголовок змінено на «Основ’яненкові».
Стор. 217, 1 зн.: на степу козачім, – в Чигиринському Кобзарі не українська форма: «на степі козачій». Ця ж сама помилка, чи недогляд, – там таки і в другому зараз рядку.
Стор. 218, 14 – до 4 знизу – вперше видруковано у Львівському Кобзарі р. 1867. В Чигиринському Кобзарі, Кобзарі 1860 та Кожанчикова 1867 та інших російських – немає, без найменших «незалежних» причин.
Стор. 218, 15: Загуло – в Празькому виданні згадується про якийсь, власний рукопис Шевченка (очевидно раніша редакція), де є варіант: заграло. Хоч д. Романчук і обстоює «заграло» – але «загуло» не поправив Шевченко ні р. 1858, ні в Кобзарі 1860, та й воно більш похоже на відповідь: «Не вернуться»! загуло, сказало синєє море.
Стор. 218, 15. – козаччина. Д. Романчук (ЗНТШ, 34, 13) зауважує, що по інших виданнях трапляється: козачизна. Можу завірити, що у Шевченка такої форми не стрічав я а ні разу.
Стор. 218, 5 зн.:
Смійся, лютий враже,
Та не дуже, бо все гине, –
в Празькому, з того ж власного рукопису, подано варіант:
Смійсь, поганцю, враже,
Та не дуже, бісів сину, –
очевидно, так стояло в непоправленій початковій редакції.
Стор. 219, 3: Наша дума, наша пісня Не вмре…, – в Чигиринському Кобзарі стоїть: «Наш завзятий Головатий не вмре…, але уже в виданні р. 1860 виправлено на: Наша дума…
Стор. 219, 11: батьку, отамане, – треба або без (,) як в Кобзарі 1860, або сполучити через – , як в Чигиринському Кобзарі.
Стор. 219, 15 – 16 – по всіх російських «Кобзарях» немає .
Стор. 219, 13 зн.: жити з ворогами, – по всіх російських виданнях цього рядка немає; в Чигиринському Кобзарі 1844 дописано його рукою Шевченка
Стор. 219, 12 зн.: Поборовся б з москалями… По всіх російських Кобзарях немає, з ким «поборовся б…» В Чигиринському Кобзарі, подаючи його до цензури, Шевченко дописав: «і я може»: в заграничних Кобзарях вставка тут не однакова: у Львівському Кобзарі 1867 та Празькому 1876: «з кацапами», але в Празькому таки подано примітку, що у власному рукописові Шевченка: з Москалями, що й можна за найпевніше вважати.
Стор. 219, 9 зн.: з’їли – Шевченко завжди пише: ззіли.
Стор. 220. після рядка 12, – в Чигиринському Кобзарі поставлено два рядки крапок.
Рік написання – 1839. Автографа немає.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 20 – 21.