3. На вічну пам’ять Котляревському

Василь Доманицький

На вічну пам’ять Котляревському

Теж немає автографа. Вперше видруковано в «Ластівці».

Стор. 214, 16 зн.: згадай добре, серце в’яне – треба після «добре» – .

Стор. 215, 7: пійде на шлях. – Шевченко ніде і ніколи не вживає пійде, а лишень піде, і з наголосом, переважно на е.

Стор. 215, 1 зн.: Злодій заплаче. – Д. М. Кр-ський радить поправити на плаче, бо того вимагає ритм. В «Ластівці» заплаче. Не бачу рації до такої заміни, тим більш, що цей рядок зовсім добре рифмується з попереднім третім: «вигляне сонце. Рай та й годі»!, і ніякої зміни ритму не помітно:

«Вигляне сонце. Рай та її годі!

Злодій заплаче, дарма що злодій».

Дата вірша – р. 1838 (в жовтні того року помер Котляревський)

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 8 – 9.