Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

«У неділю не гуляла…»

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

У неділю не гуляла

Та на шовки заробляла,

Та хустину вишивала,

Вишиваючи, співала.

«Хустиночко мережана,

Вишиваная,

Вигаптую, подарую,

А він мене поцілує,

Хустино моя

Мальованая.

Здивуються вранці люди,

Що в сироти хустка буде

Мережаная,

Мальованая.

А я косу розплітаю,

З дружиною похожаю.

Доленько моя,

Матінко моя».

Отак вона вишивала,

У віконце поглядала,

Чи не ревуть круторогі,

Чи не йде чумак з дороги.

Іде чумак з-за Лиману

З чужим добрим, безталанний,

Чужі воли поганяє,

Поганяючи, співає:

«Доле моя, доле,

Чом ти не такая,

Як інша, чужая?

Чи я п’ю, гуляю,

Чи сили не маю,

Чи до тебе доріженьки

У степу не знаю?

Чи до тебе свої дари

Я не посилаю?

Є у мене дари –

Очі мої карі.

Молодую мою силу

Багаті купили,

Може, й дівчину без мене

З іншим заручили…

Навчи ж мене, моя доле,

Гуляти навчи».

Та й заплакав, сіромаха,

Степом ідучи.

Ой застогнав сивий пугач

В степу на могилі,

Зажурились чумаченьки,

Тяжко зажурились.

«Благослови, отамане,

Коло села стати,

Та понесем товариша

В село причащати».

Сповідали, причащали

Й ворожки питали –

Не помогло… з незціленним

В дорогу рушали.

Чи то праця задавила

Молодую силу,

Чи то нудьга невсипуща

Його з ніг звалила.

Чи то люди поробили

Йому, молодому,

Що привезли його з Дону

На возі додому.

Благав Бога, щоб дівчину…

Хоч село побачить.

Не доблагав… Поховали,

Ніхто й не заплаче!

Поставили громадою

Хрест над сиротою

Й розійшлися… Як билина,

Як лист за водою,

Пішов козак з сього світа,

Все забрав з собою.

А де ж тая мальована,

Шитая хустина,

А де ж тая веселая

Дівчина-дитина?!

На новому хресті хустку

Вітер розвіває,

А дівчина у черниці

Косу розплітає.

18 октября 1844, С.-Петербург


Примітки

Джерела тексту:

– рукописний список невстановленої особи на окремому аркуші (Державний архів Полтавської області, ф. 222, оп. 1, № 789) [Список Полтавського архіву];

– список О.С. Афанасьєва-Чужбинського (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 99, № 186, арк. 82 – 83 звор.) [Список О.С. Афанасьєва-Чужбинського];

– чистовий автограф у рукописній збірці «Три літа» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 74, арк. 7–8 звор.) [Автограф].

Подається за збіркою «Три літа».

Автограф датовано: «18 октября 1844, С.-Петербург».

Датується за автографом: 18 жовтня 1844 р., С.-Петербург.

Найраніший відомий текст – рукописний список невстановленої особи, датований 27 грудня 1844 р., що належав згодом К. М. Скаржинській (Державний архів Полтавської області, ф. 222, оп. 1, № 789). Список опубліковано: Бузинний О. Новий рукопис Шевченкової «Хустини» («У неділю не гуляла…») // Червоний шлях. – 1927. – № 3. – С. 137–141; Ротач П. Полтавський список «Хустини» Т.Г. Шевченка// Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. – 1963. – № 1 (57). – С. 44–47.

Наприкінці 1844 року Шевченко надіслав вірш В.М. Репніній, яка знайомила з ним декого із «земляків». «Я получила доброе Ваше письмо… (нині цей лист поета не відомий. – Ред.), – писала Шевченкові В. М. Репніна в листі, що датується 10 січня – 22 лютого 1845 р. – Сколько я могла понять Вашу “Хустину”, она очень мне понравилась, землякам же Вашим очень» (Листи до Тараса Шевченка. – С. 35).

Найімовірніше, в квітні – травні 1846 р., під час спільного проживання з Шевченком у будинку І. І. Житницького у Києві, вірш разом із поезією «Минають дні, минають ночі…» та переспівом 136-го псалма переписав О.С. Афанасьєв-Чужбинський (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 99, № 186, арк. 82–83 звор.). Текст цих списків (трьох творів поета) Шевченко авторизував власноручним підписом (Там само, арк. 83). Вірш поширювався і в інших списках. Один із них згодом належав П.Г. Житецькому (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, III, 67992). 12 червня 1862 р. П.Г. Житецький надіслав його редактору «Основи» В.М. Білозерському. «Посылаю Вам, – писав він, – “Хустину” Шевченко. Она до сих пор нигде не напечатана» (Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів. – С. 39–40).

У квітні – червні 1846 р., перебуваючи в Києві, Шевченко переписав вірш з невідомого автографа, з пропуском рядків 42–43, до рукописної збірки «Три літа». На початку 1847 р., найімовірніше, в лютому – березні, під час перебування в селі Седневі у А.І. Лизогуба, готуючи нове видання «Кобзаря» (лишилося нездійсненим), поет вніс виправлення олівцем у 36-й рядок і вписав пропущені 42–43-й рядки. Вірш набув остаточного вигляду.

Вперше надруковано під заголовком «Хустина» за нині не відомим списком, що належав О.Я. Кониському, у київському альманасі «Луна» (1881. – Ч. 1. – С. 3–6) і того ж року – у львівському журналі «Світ» (№ 6. – С. 110) за списком, що належав І. Шиманову, з таким переднім словом: «Поміщаємо досі не печатану поезію Т. Шевченка “Хустина”. Дісталась вона від п. Шиманова, адвоката харківського, д-ру Пулюєві, котрий читав її п. Кулішеві. По їх думці, нічого сумніватись, що ся поезія зложена Шевченком, котрого чимало рукописей ходило довго з рук до рук, поки 1876 р. зроблено за границею у Празі нове видання “Кобзаря”» (Світ. – 1881. – № 6. – С. 110).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь. – Львів, 1893. – Ч. 1. – С. 11–13 (подано за першодруком).

Вірш «У неділю не гуляла…» пройнятий народнопісенними мотивами. В його основі – чумацькі пісні про смерть чумака в дорозі, відомі Шевченкові з народних уст та з фольклорних збірників, зокрема М. Максимовича (див. також ці пісні у зб.: Чумацкие народные песни И.Я. Рудченко. – Пісні XXVII–XXXV; пісню «Ой ходив чумак сім рік по Дону» – у зб. «Історичні пісні»). Мотив смерті чумака ускладнюється у вірші мотивом чекання милого коханою дівчиною. Ідучи за народнопісенною традицією, Шевченко надав образові чумака виразної соціальної характеристики (він – наймит-сирота, «З чужим добрим, безталанний, Чужі воли поганяє», його «молоду силу» «багаті купили»). Пор. чумацьку пісню, що її співає Яким у повісті «Наймичка»:

Та вырис я в наймах, в неволи,

Та не було доли николы.

Та гей!..

Ой вырис я в наймах, в дорози,

При чужому вози, в дорози.

Та гей!..

Та чужие возы мажучи,

Та чужие волы пасучи.

Та гей!..

(див. цю пісню в кн.: Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П.П. Чубинским. – Т. 5. – С. 1060).

Народнопісенний мотив смерті чумака в дорозі Шевченко згодом використав у поезіях 1848 р. «Ой не п’ються пива, меди…» і «У неділеньку та ранесенько…».

«Доле моя, доле…» – Перші три рядки пісні, що її співає чумак, – з народної пісні «Ой ішов козак з Дону та з Дону додому…», записаної Шевченком у 1843–1847 рр. Її співає й один із персонажів повісті «Близнецы».

На новому хресті хустку… – Завішування хусток на хрестах, що ставили на могилі козаків, було народним звичаєм (див.: Колесса Ф. Фольклористичні праці. – С. 221). Пор.: «Над козаками хусточки!» («Гайдамаки», розділ «Свято в Чигирині»).

В. Є. Шубравський та Л. С. Генералюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2001 р., т. 1, с. 279 – 281 (канонічний текст), с. 556 – 557 (варіанти), с. 706 – 708 (примітки).