192. Подражаніє сербському
Василь Доманицький
В автографі Б. з датою: 4 мая 1860 СПБ. Перші 8 рядків писані рукою Шевченка, а далі – іншою, – так наче б то А. М. Лазаревського? [До речи буде сказати, що в одному з чималих 3-х зшитків, які знайшов О. Кониський у Л. Жемчужникова, вписано «Неофіти» рукою, яку Кониський узнає теж за руку А. М. Лазаревського].
Що до постання цього вірша, то до відомості істориків літератури подаю таку вказівку, в спискові книжок, які лишилися по смерті Т. Шевченка і стали власністю Петербурзької української громади (куплені на складені гроші), єсть між іншим згадка про книжку: Пово и Мара. Сербская поэма, перевод Щербины: М. 1860, – з посвятою перекладача. – Вірш свій Шевченко написав у маю р. 1860, коли та книжка мабуть уже вийшла в світ і була прислана Шевченкові. Не бачивши цієї книжки, даю лишень вказівку, чи не звідти узято тему для вірша: «Наїхали старости», якому сам Шевченко дав заголовок: Подражаніє сербському.
Одмін ніяких.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 349.