Подражаніє сербському

Тарас Шевченко

Наїхали старости

Й молодик за ними:

Вони собі пішли в хату

З батьком розмовляти;

А я в його, молодого,

В того чорнобривця,

Беру коня, та й нічого –

Веду до криниці.

Кінь утомлений, копита

Розкуті, розбиті,

Сіделечко мережане

Зопсуте, невкрите.

– Скажи, коню, до кого це

Ви так нагло гнались?

– До якоїсь чорнобривки

Всю ніч майнували.

– Чи ти ж, коню, будеш пити

З нашої криниці?

Чи буде та чорнобривка

Сей рік молодиця?

4 мая 1860. СПб.

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф рядків 1–8 та список рядків 9–20 О. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 291).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в автографі та списку: «4 мая 1860. СПб.» (рукою О. М. Лазаревського).

Датується за цим автографом та списком: 4 травня 1860 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий. Рядки 1–8 записано до «Більшої книжки» Шевченком, дальший текст – О. М. Лазаревським. Вірш є переспівом не встановленої сербської народної пісні. Сербський дослідник Владан Недич висловив припущення, що це була пісня «Дјевојка и коњ, момачки» зі збірки Вука Караджича «Српске народне пјесме» [Кн. 1. – № 407; див.: Недиђ В. Један српски мотив у Шевченка // Зборник Матице српске за књижевност и језик. – Нови Сад, 1955. – Кн. 3. – С. 216–218]. Відзначено також подібність Шевченкового переспіву до вірша російського поета А. М. Майкова «Сербская песня», опублікованого в журналі «Русский вестник» [1860. – Кн. 7. – С. 393–394; див.: Прийма Ф. Я, Джерело Шевченкового «Подражанія сербському» // Рад. літературознавство. – 1964. – № 6. – С. 54–59].

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1967. – С. 641.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 336 (канонічний текст), с. 732 (примітки).