173. Сон
Василь Доманицький
Сон («На панщині пшеницю жала…»)
(М. А. Маркович).
На панщині пшеницю жала.
Написано 13/VII 1858 р. у Петербурзі. Першу редакцію вірша маємо в Дневнику під 13/VII (на цьому кінчається і «Дневник»), потім другу – в автографі Б., і третю ще – в листі до М. В. Максимович (од 22/XI 1858), нарешті ще її четверту, олівцем на картонці, приліпленій до офорта «Святое семейство», подарованого з присвятою Ф. Черненкові. Коли саме офорт присвячено
Ф. Черненкові, не відомо, але можна здогадуватися, що це сталося аж при кінці р. 1859, коли Шевченко ближче сприятелював з Черненком і 22 вересня присвятив йому вірш «Ой по горі роман цвіте» (написаний ще 7/IV 1859). У всякім разі ця остання редакція буде найпізніша.
Отже самих лишень автографів для «Сна» маємо аж чотири.
Вперше видрукувано в «Русской бесѣдѣ», 1859, № 3, потім в «Основі», 1862, 7 і «Меті», 1862, № 43, 360.
Одміни в них.
117, 7 зн.: пішла в снопи, – в Б.: в снопи.
– 4 зн.: у холодочку за снопом, – і скрізь: окрім останньої редакції олівцем, де: під снопом. Так і у Львівському Кобзарі 1867.
118, 1: І сниться їй: той син Іван (– ,) – по всіх автографах (– ,) немає.
– 3: не одинокий, а жонатий – так у трьох ред., крім четвертої (останньої), де: уже засватаний жонатий.
– 4: на вольній, – у Львівському Кобзарі 1867 помилка: та вольний (про те, що Іван вольний – мова йде далі).
– 6: Та на своїм, – так у трьох редакціях, крім 4-ої (останньої), де: І на своїм.
– 7: У двох собі, – так в Дневнику і в останній 4 редакції, а в листі до Максимович: свою така; так і в Б., а у Львівському Кобзарі навіть: таки свою (бо так в «Вечерницях», звідки Львівський Кобзар взяв цю поезію).
– Після рядка 8-го в Б. і в листі до Максимовича вставлено три рядки (в «Кобзарях» їх немає):
| В Б.: | В листі до Максимович: |
| Та йдучи колоски збірають, | |
| Мов тая доленька святая, | Та йдучи колоски збірають, |
| Мов ангеляточка ідуть. | Як тая доленька чужая. |
– 9: Та й усміхнулася, – в Б. і в листі до Максимович: І (так і у Львівському Кобзарі 1867).
– 11: На Йвася глянула, – в Б. і в листі до Максимович: На сина (так і у Львівському 1867).
118, 12: гарненько, – так в Дневн., а в Б. і в листі до Максимович: тихенько. У Львівському Кобзарі навіть: тихесенько (!).
– 13: та щоб дожать до «ланового», – слово лановий звичайне і підкреслювати його не треба: в автографах не підкреслене. В листі до Максимович знаємо гарний варіант до рядків 13 і 14:
І копу дожинать пішла
Поки не чути ланового.
У Львівському «Кобзарі» 1867 помилка, – опущено дожать:
Та й щоб до ланового
Ще копу дожинать пішла.
По цих рядках, в Кожанчикова та Празькому Кобзарях єсть ще два рядки:
Остатню, може; Бог поможе,
То сон твій справдиться.
Дійсно, ці рядки есть в «Дневнику» – але в останньому рядку: То й сон…
В автограф Б. Шевченко їх не взяв, – дописано їх тут рукою, коли не помиляюся, М. Лазаревського, олівцем, але в останньому рядку з помилкою: Той сон…
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 321 – 323.