185. Во Іудеї, во дні они
Василь Доманицький
Дата цього вірша – 24/Х, у Петербурзі. Крім автографа Б., в Музеї імені В. Тарновського єсть ще й брульон, – в одному великому зшитку з «Марією», яку Шевченка в тому ж зшиткові написав і переписав чистіше. Брульон цей дуже цінний, бо дає бачити, в якій формі вилилися у Шевченка на папері, як вірш «Во Іудеї», так і «Марія». Одміни:
202, 11: на те, на все, – очевидна помилка замість: на те, на се, – як це й єсть в обох автографах. Помилку цю зроблено ще у Львівському Кобзарі 1867, а потім і в Празькому.
– 17: як ось не в самім Назареті, – в автографі Б. помилка, бо: якось – написано разом; що це помилка, замість: як ось – свідчить брульон де: Аж ось… Після як ось – в Б. (,).
– 18: А в вифлеємському вертепі, – і в брульоні і в Б.: а у якомусь у вертепі; поправлено вже у Львівському Кобзарі 1867. Але, мені здається, дальший текст ясно показує, що як раз мусить бути у якомусь, бо «Марія сина привела і в Віфлієм з малим пішла». Шевченко умисне хотів підкреслити, як це ми бачимо і в «Марії», що Ісус родився десь в полі, серед отари овець з пастухами, а не в самому Віфліємі:
Марія з шляху не вставала,
Марія сина привела.
– 19: родила, – і в брульоні, і в Б.: привела, – у Львівському 1867 уже: родила. Мабуть і з цією поправкою так само має бути, як і з попередньою. Чи зроблено ці виправки з відома Шевченка або ним самим, – я дуже не певен, і більш того, що це пізніші «поправки». Чому наприклад в «Марії» можна допустити скрізь: привела, а тут вже неодмінно: родила, – та ще й з наголосом на кінці, який в цім разі чужий українській мові.
– 15 зн.: в Вифлеем, – Шевченко пише: Вифлієм.
– 12: зіновать, кукіль, – в брульоні: Бурьян, і кукіль.
– 9: піднялось, – в брульоні: підросло.
– 7: постинать, – в брульоні: постенать, а в Б.: постинать.
– 5: нам не дадуть доцарювать, – в брульоні: не датимуть і царювать (оригінальна форма: датимуть!).
– 3: оддав, – в обох автографах, як і скрізь: отдав.
203, 3: од пяного царя – владики, – в брульоні: ще од пянішого.
– 4: од грішного ж тебе спасла, – в автографі Б. яснісінько: од гіршого ж (тобто пяниці et cetera)… В брульоні: Тебе од пяного… І цей варіант свідчить, що тут іде річ про степень «пянственности»…
203, 6: Та де ж, – в брульоні: А де…
– 8: з кокардою, – в брульоні: з кокардами.
– 10: сьмітьте з помела, – в Б.: сміття з помила, а в брульоні теж було зразу: сміття, а потім червоним олівцем угорі пізніше надписано: попіл…
В брульоні, після відомого нам кінця цього вірша було ще 7 рядків тексту, але Шевченко закреслив:
Великомученице сину!
Її єдиная дитино! Прости
Мене неправедного. Нині –
Сьогодня маю я клясти
Твоїх мучителів. А ти,
Благословенная в женах
Пре непорочная…
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 328 – 329.