50. «Ой сидить пугач та на могилоньці…»

Ой сидить пугач та на могилоньці,

А як пугу, так пугу!

Собирайтеся, вражі чумаченьки,

А зарані до Лугу.

Ой которі та й поспішали –

В Лузі зимували,

А которі пили та гуляли –

То ті в степу пропадали.

Ой як же ми та чумаковали,

То нас пани не знали, –

Та волики сірі-половії

Та докупи парували,

А возики новенькі робили

Та круги малювали.

(Сквирский у[езд]).

Примітки

Джерело тексту:

– збірник «Чумацкие народные песни». – С. 143.

Подається за цим виданням.

Першодрук не датований.

Датується часом перебування Шевченка на Київщині, Волині та Поділлі, орієнтовно: осінь 1846 р.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 6. – С. 277.

Варіант пісні опубліковано у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» [збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». – С. 456] та у виданні: Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П. П. Чубинским. – Т. 5. – С. 1046. – № 172; С. 1058. – № 184.

Варіант пісні у статті Д. Ревуцького, де зазначено, що «слова і мелодія перейняті О. Г. Ревуцьким, співаком італійської опери в Петербурзі, від Шевченка після повернення його із заслання» (с. 456):

Ой сидить пугач в степу на могилі

Та все «Пугу!» та й «Пугу!»

Гей, поспішайте, вражі чумаченьки,

Зимувати на Лугу!

Ой которії та й поспішали,

То ті в Лузі зимували,

Гей, которії пили та гуляли,

То ті в степу пропадали.

Ой сидить пугач в степу на могилі

Та й на вітер надувся,

Гей, лежить чумак на середнім возі

Та вже лиха здобувся.

Ой якби ж я знав, що тут мені помирати,

Свому б роду вклонився,

Гей, вийшов би я на той битий шляшок,

Слізоньками облився!

Ой ви, чумаченьки, ой ви, молоденькі,

Та все хлопці ви вгожі,

Гей, побудуйте мені молодому

Домовину в рогожі!

Як буде котрий, милеє браття,

Та у нашій сторононьці,

Гей, поклоніться старим отцю-неньці,

Та ще й тій дівчиноньці.

До образного змісту пісні «Ой сидить пугач та на могилоньці…» Шевченко звертався у поезії «У неділю не гуляла…» (1844), згадки про пісню є в поемах «Катерина» (1838), «Москалева криниця» (1847), «Чернець» (1847).

Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)