1. «Хвалилася Україна, що в нас добре жити…»

Хвалилася Україна, що в нас добре жити,

А не схотів Б[ондаренко] на Вкр[аїні] жити.

Да поїхав до Бих[ова] жид[ів] й лях[ів] бити.

Не багато він постояв на Бишевськом мості

Да поїх[ав] до Грузької до матері в гості.

А Кормінськії козаки – Грузької палити,

А Шевченко із Левченком пошли боронити.

[А] Левченко на дзвоницю міх пор[оху] тягне,

А Шевченко в прав[ій] руці руж[жо] заряжає.

Да як стрелив да гусарин, Шевченка не встрелив,

А Шевч[енко] як стрелив, гусарина забив.

Отамане, от[амане], ой ти батьку наш,

Пусти ж мене в чисте поле конем погуляти

Да тих куцих препоганих з коней поспихати.

Сам не піду й вам не велю у поле гуляти

Да тих [куцих препоганих з коней] іспихати.

Примітки

Джерело тексту:

– запис П. О. Куліша в альбомі Шевченка 1839–1844 рр. [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 106, арк. 23 зв.]

Подається за цим записом.

Запис не датований.

Датується орієнтовно за місцем запису в альбомі серед одночасно зроблених записів пісень «В Макарові, славнім місті, пророчисте свято…», «Да все луги, все береги, ніде води да напити[ся]…», які мають дати: «Межигорье. На Днепре. 1843, июня 13» та «1843, іюня 13, вночі на плиту, на Днепре, против Межигорского монастыря»: 13 червня 1843 р., Межигір’я.

Вперше надруковано у статті Д. Ревуцького «Шевченко і народна пісня» [збірник «Пам’яті Т. Г. Шевченка». – С. 431] з пропуском 3-го рядка та неправильно прочитаними словами.

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. – Т. 6. – С. 319.

На аркуші 24 альбому приписка рукою П. О. Куліша:

«У Бонд[аренка] б[ув] Іванко хлопець, по дорозі підкупили. Він у куми гуляв, а хлопця [поставив] на варті, а вони хлопця підкупили і сплящого обобрали.

Если б его еще не згублено, то царица его оставила б живым».

Бондаренко Іван (? – 1768) – ватажок гайдамацького загону, що діяв 1768 р. під час Коліївщини в районі Радомишля, Макарова, Брусилова. Селянин-кріпак з с. Грузького на Київщині.

Бихов – тобто Бишів, містечко на Київщині.

Кормінські козаки – тобто корнинські, від назви містечка Корнин на Житомирщині; очевидно, надвірна міліція власника Чорнобильського маєтку графа О. Ходкевича, начальник якої Щербина був родом з м. Корнина.

Левченко – очевидно, один із сподвижників І. Бондаренка. Левченка і м. Бихів Шевченко згадує у вірші «Швачка» (1848).

Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)