54. «Ой піду я не берегом – лугом…»
Ой піду я не берегом – лугом,
Зострінуся з несуженим другом –
Здоров, здоров, несужений друже,
Любилися ми з тобою дуже,
Любилися, та не побралися,
Тілько жалю-серцю набралися.
Хотять мені світ Божий закрити,
Хотять мене з чужим одружити.
А ти возьмеш нелюбу чужую
Та й згадаєш мене молодую –
Бо ти підеш у поле орати,
Вона ж піде до корчми гуляти.
Ой ореш ти, на шлях поглядаєш,
Чому її з обідом немає.
Ой наженеш воли у долину,
А сам підеш шукати дружину.
Ввійдеш в хату – самі діти в хаті.
Тату, тату, а де наша мати?
Ударишся о поли руками:
Дітки мої, пропав же я з вами.
Іди ж собі, друже, нехай Бог помагає,
А я утоплюся, бо долі немає.
Примітки
Джерело тексту:
– запис Шевченка в альбомі 1846–1850 рр. [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 108, арк. 34]
Подається за цим записом.
Запис не датований.
Датується на підставі датування поеми «Сотник», до якої включені як пісня Настусі 1–5 рядки поезії «Ой піду я не берегом – лугом…», орієнтовно: січень–квітень 1849 р.
Рядки 17–20 записані ще раз у другому альбомі Шевченка [Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 109, арк. 2].
Вперше надруковано в статті Я. Забіли «Автографи і нові твори Т. Г. Шевченка, знайдені в архіві департаменту поліції» [Україна. – 1907. – Т. 3. – № 7/8. – С. 8].
Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – Т. 6: – С. 278–279.
Н. О. Вишневська (за участю О. А. Правдюка)