106. По улицї вітер віє
Василь Доманицький
В автографі М. – за № 32; є в Б., і в копії Жемчужникова.
Вперше видруковано в «Основі», 1862, 1.
Одміни:
99, 1: віє, – в М.: виє, але в Б.: віє.
– 3: по улиці, по-під-тинню, – в М.: попід-тинню з торбиною.
– 5: під дзвіницю сердешная, – так зразу було і в М., але згодом поправив: під дзвіницею сердешна.
– 10 – 12, – на кінці рядка рядок крапок.
– 13: не довелось, – в М.: А довелось. . . . . В Б.: не довелось. . . . .
– 14: тую копійчину, – в М.: шага у скупого. В М. та у Жемчужникова – кінець довший:
Свічечку… за кого?
За кого ти бєш поклони?
За сина! За сина!
За Івана єдиного.
За мою дитину! (в Жемчужникова: за свою).
Дата – р. 1848, а не 1849.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 253.