98. Не для людей, тієі слави

Василь Доманицький

«Не для людей, тієї слави…»

В автографі – за № 24 (серед віршів з р. 1849); єсть і в Б., єсть також в копії Жемчужникова. Вперше видруковано в «Основі», 1861, 1.

Одміни:

34, 18 зн.: Не для людей і не для слави, – так чомусь по всіх «Кобзарях», тоді як і в обох автографах, і в копії Жемчужникова:

Не для людей, тієї слави. – Переміна пішла з «Основи».

– 16 зн.: отсі вірші віршую, – в М.: мої вірші (з наголосом) складаю; в Жемчужникова: мої… віршую.

– 12 зн.: З-за Дніпра мов далекого, – в М.: І мов з Дніпра далекого.

11: прилітають, – в М.: долітають.

10: стелються, – в М. і в Б.: стеляться.

7: мою сиру (!) душу (в «Основі»: сиру), – так і по всіх «Кобзарях». – В М. і в Б.: сіру (= покинуту сиротою), але в Б. згодом червоним олівцем рукою Шевченка поправлено: одиноку душу.

– 6: убогую. Любо мені, – в М. і в Жемчужникова: одинокую… і любо.

35, 1: щоб не приспав моїх діток. – в М. і в Жемчужникова: не займав.

Далі і в М. і в Жемчужникова вставка – 8 рядків:

А іноді… нагадаю (в Жемчужникова мабуть помилка: «нагадую», бо далі: заплачу?)

Мою У країну і заплачу… Боже милий!

Нехай я загину

У цій проклятій пустині.

Та не пусти димом

Дітей моїх безталанних

В широкій пустині.

– 3: нехай летять, – в М.: ідуть.

– 4: легенькиї діти – в М.: мої любі.

– 6: було їм, – в М.: було мені в…

– 7: І в сімї веселій, тихій, – і в М. і в Б.: в семї веселій тихо. По всіх «Кобзарях»: тихій (так почалося з Основи»).

35, 8: дітей привітають, – в М.: сумно прочитають.

– 14: Я їх полюбила, – і в М., і в Жемчужникова: Я б його любила.

Під цим віршом по «Кобзарях», на диво, стоїть правильна дата: 1848, але зовсім неправильно: «Орская крѣпость».

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 249 – 250.