102. Полюбилася я

Василь Доманицький

«Полюбилася я…»

В автографі М. має номер 28; є і в автографі Б. Видавці Празького Кобзаря не догляділи, що цей вірш має окремий номер і приточили його до попереднього (№ 101). Так само і в копії Л. Жемчужникова (ЗНТШ, т. 39). Вперше видруковано в «Народном чтении», 1860, 1, 147.

В цій копії є декілька одмін проти автографів.

Одміни:

Полюбилася я,

Одружилася я

– в Празькому Кобзарі та в копії Жемчужникова:

Полюбилась би я

Одружилась би я.

В обох автографах: полюбилася я.

106, 1 зн.: така доля моя, – в копії Жемчужникова: лиха доля.

107, 1: люде гордії, злі, – в М.: люди добрії злі; в копії Жемчужникова: люде горді його.

– 3: та повезли, – в копії Жемчужникова: та й привезли.

– 4: оддали, – Шевченко завжди пише: отдали.

– 7: старіюся в чужій хаті, – в М. та в копії Жемчужникова: нужу світом попід-тинню.

Дата – р. 1848, а не 1849.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 251 – 252.