93. Пророк

Василь Доманицький

Пророк

(Неначе праведних дітей).

В автографі М. – за №19; єсть і в Б. Єсть ще й копія Жемчужникова та найпізніша (і найкраща) редакція – автограф в Музеї В. Тарновського в Чернігові на листку почтового паперу з надписом: «Моій любій кумаси, N. В. Тарновскій. На память 17 декабря 1859 року», а внизу: «Т. Шевченко. 1859 року, Декабря 18». В автографі М. дуже багато поправок та перемарок: виглядав як справжній брульон.

Ні в М., ні в Б. немає заголовка, а в посвяті Тарновській стоїть «Пророкъ». Так воно повинно стояти і в «Кобзарях».

Одмін багато:

116, 4 зн.: своїх людей – в автографі Чернігівському: отих людей.

– 3: послав на землю їм пророки, – у всіх трьох автографах: пророка, – помилка по всіх «Кобзарях». Та воно очевидно, що – пророка, бо далі: «неначе наш Дніпро широкий, слова його лились…»

– 1 зн.: Святому розуму учить. – в автографі Чернігівському: святую правду возвістить, – І це краще, як в автографі Б.

117, 1 – неначе наш Дніпро широкий. – в М. зразу було: І наче горного потока.

117. 4: Невидимим огнем пекли, – в автографі Чернігівському: огнем невидимим: так і в М. (зразу було: і ніби тим огнем…). В. Б., а за ним в Кобзарі Кожанчикова та Празькому: і ніби тим огнем..

– 5: Холодні душі, – в автографі Чернігівському: замерзлі.

– 6: Пророка люде, і молились, – в автографі Чернігівському: того пророка, скрізь ходили, так і в М., а зразу там було: його, по у лицях ходи.

– 7: за ним, і сльози знай лили, – в Б.: йому: в М. було зразу: за ним, і божим нарекли.

– 8: А потім… люде, род лукавий, – в М. теж так було, але «сльози знай лили» поправлено на: А там … Люде… В автографі Чернігівському: невчені люде. І лукавії.

– 10: Розтлили, і чужим богам, – в Шевченко: ростліли (підкреслено): в Б. і Ч.: ростліли….

– 11: жертви, – в М. і Б.: жертви; в автографі Чернігівському: жертву.

– 12. і мужа свята, – в М. теж так було зразу, потім: «і пресвятого».

– 13: камінем, – в М. і Б.: каменем.

– 14 – 15 – ні в М., ні в автографі Чернігівському немає.

– 17: мов на звірей тих лютих, диких, – так в М., а в Б.: на вас на лютих, на вас диких.

117, 18: Глибокі тюрми мурувать, – в автографі Чернігівському: покопать. В М.: Високі тюрми муровать.

– 19: і роде лживий і жестокий – в М. і автографі Чернігівському: лютий.

– 20: Бо місто, – в М. теж так, а в Б.: Во мѣсто [в книжці «Вик» 1, 115: Замісто (?!)].

– 21: ізбрать, – в М.: було избрать, але поправив на: послать; в Б.: избрать; в автографі Чернігівському: надать.

І цей вірш повинно датувати не 1849, а 1848 р.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 245 – 246.