113. Із-за гаю сонце сходить

Василь Доманицький

«Із-за гаю сонце сходить…»

В автографі М. – за № 39 (на початку 8-ої книжечки за р. 1848 і 22-ої спочатку. Тут уже ясно, що попереду стояло 8, а поверх нього: 22). Єсть і в автографі Б.

Зауважу, що останніх кілька віршів переписувалося в Б. не в тому порядку, що в М. вони стоять, а одні раніш, другі пізніш, хоч в межах одного або двох зошитів.

Одміни:

115, 13 зн.: смутний, – в М. і у Жемчужникова: собі.

– 10: чорнобрива, – в М.: дівчинонька.

– після «із темного лугу» в (Б.: не (.), а (,), а в М. (.) а потім (рядок 8 зн.) знову: Не виходить дівчинонька…

– 7: А з яру та з лісу, – в М.: А з темного лісу.

– 6: з собаками та псарями – в М.: З рушницею із челядью.

– 5: Іде пан-гульвіса. – в М.: Виходить пан лисий. В Б.: пан гульвіса, – а не «пан-гульвіса».

– 1: смертельнії муки, -в Б.: смертельные (в М.: иі).

116, 1: у льох його молодого, – в М.: сердешного.

– 2, після «замикає» – рядок крапок.

Дата – р. 1848, а не 1849.

Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 257.