«Світе ясний! Світе тихий!…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний, несповитий!
За що ж тебе, світе-брате,
В своїй добрій, теплій хаті
Оковано, омурано
(Премудрого одурено).
Багряницями закрито
І розп’ятієм добито?
Не добито! Стрепенися!
Та над нами просвітися,
Просвітися!.. Будем, брате,
З багряниць онучі драти,
Люльки з кадил закуряти,
Явленними піч топити,
А кропилом будем, брате,
Нову хату вимітати!
27 июня [1860]
Примітки
Джерела тексту:
– фрагменти тексту, опубліковані у виданні за редакцією В. М. Доманицького: Шевченко Т. Кобзарь. – 2-ге вид. – СПб., 1908. – С. 633, за списком, що належав Г. В. Богданенкові, а згодом – В. С. Степаненкові [«Кобзарь» 1908 р.];
– список невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 617) [Список 1862 р.];
– першодрук у кн.: Партицький О. Провідні ідеї в письмах Тараса Шевченка. – Львів, 1872. – С. 29 [Першодрук 1872 р.];
– публікація у журналі «Правда» (1873. – № 15. – С. 511) [«Правда» 1873 р.];
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 302).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в автографі: «27 июня».
Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 червня 1860 р., С.-Петербург.
Первісний автограф (чи автографи), від якого походило кілька списків початку 60-х років XIX ст., що мають чимало різночитань і не дають єдиного тексту, не відомий. Одну з початкових стадій роботи Шевченка над віршем відбиває, ймовірно, список, що належав Г. В. Богданенкові, а згодом В. С. Степаненкові (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 1869). Близький до нього список у рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862, можливо, походить з того самого джерела, але має різночитання в рядках 4, 8, 13. За нині не відомими джерелами – з відмінами від згаданих списків – вірш опубліковано 1872 р. у книжці О. О. Партицького та 1873 р. у львівському журналі «Правда» (де його помилково подано як уривок з поеми Шевченка «Єретик»), Близький до цих публікацій (але з різночитаннями) список є в «Кобзарі» 1860 р. з рукописними вставками (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, № 535, с 9). Остаточний текст вірша створено Шевченком у «Більшій книжці».
Вперше надруковано у кн.: Партицький О. Провідні ідеї в письмах Тараса Шевченка. – Львів, 1872. – С 29, де подано за не відомим нині джерелом.
До збірки творів уперше введено в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. – С. 242), де вперше подано за «Більшою книжкою».
Явленными піч топити… – Ідеться про ікони, які церква оголошувала чудодійними, оскільки вони з’явилися нібито з «волі Божої», без людської участі.
М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 350 (канонічний текст), с. 539 – 540 (варіанти), с. 743 – 744 (примітки).