Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Л.

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

Поставлю хату і кімнату,

Садок-райочок насажу.

Посижу я і похожу

В своїй маленькій благодаті.

Та в одині-самотині

В садочку буду спочивати,

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Давнє-колишній та ясний

Присниться сон мені!.. і ти!..

Ні, я не буду спочивати,

Бо й ти приснишся. І [в] малий

Райочок мій спідтиха-тиха

Підкрадешся, наробиш лиха…

Запалиш рай мій самотний.

27 сентября [1860]


Примітки

Джерела тексту:

– чорновий автограф, вклеєний в альбом М. В. Гербеля (Російська національна бібліотека (Санкт-Петербург), ф. 179, оп. 1, № 12, арк. 289) [Чорновий автограф];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 309).

Подається за «Більшою книжкою». Чорновий автограф не датований.

Дата в чистовому автографі в «Більшій книжці»: «27 сентября». Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 27 вересня 1860 р., С.-Петербург.

Чорновий автограф, написаний на окремому аркуші, М. В. Гербель вклеїв до свого альбому з нотаткою, що розкриває обставини, за яких до нього потрапила ця чернетка: «Автограф подарен мне покойным Шевченко недели за две до смерти. «Вот вам на память мои последние стихи, – сказал он, – я только что написал их и дарю их вам, переводчику моего “Кобзаря”». Тут М. В. Гербель припустився хронологічної неточності: оскільки вірш написано наприкінці вересня 1860 р., то або М. В. Гербель бачився з Шевченком не «тижнів за два» до його смерті, або ж поет подарував йому не щойно написаний вірш [див.: Доманицький В. Ukrainica в альбомі М. Гербеля // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1908. – Кн. 3. – С. 176–184; Павлюк М. Шевченко і Гербель // Збірник праць двадцять першої та двадцять другої наукових шевченківських конференцій. – К., 1976. – С. 155].

З чорнового автографа, що згодом був подарований М. В. Гербелю, Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», текст якої остаточний.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1862. – № 5. – С. 13) без назви. За першодруком зроблено списки: невідомою рукою в рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 663) та в рукописній збірці «Кобзар» 1865, переписаній Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, с. 134).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 630, де подано за першодруком, без назви.

Л. – Ликера Полусмакова, розрив взаємин з якою відбився в цьому вірші.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 354 (канонічний текст), с. 541 (варіанти), с. 747 – 748 (примітки).