«Колись-то ще, во время оно…»

Тарас Шевченко

Колись-то ще, во время оно,

Помпілій Нума, римський цар,

Тихенький, кроткий государ,

Втомившись, пишучи закони,

Пішов любенько погулять

І одпочить. Та, спочивавши,

Додумать, як би то скувать

Гнучкий одноліток лози,

Каблучку заходивсь плести,

На шию б то. Коли погляне,

У холодочку під платаном

Дріадам нічого робить

Перед такою красотою,

Перед богинею такою!

Сама Егерія в гаю,

Кленучи доленьку свою,

Повісилась. А мудрий Нума

Дивується собі і дума,

27 майя [1860] С. Петербург

Примітки

Джерела тексту:

– чорновий автограф на звороті офорта автопортрета Шевченка 1860 р. (Державний Російський музей, Санкт-Петербург, № 28 515) [Чорновий автограф];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 294).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата автографа в «Більшій книжці»: «27 майя С. Петербург». Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 28 травня 1860 р., С.-Петербург.

Чорновий автограф вірша записано олівцями різного кольору – чорним та червоним – на звороті офорта автопортрета Шевченка 1860 р. З цього автографа Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки», зробивши в тексті кілька виправлень. Текст «Більшої книжки» остаточний.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 642, з помилками в рядках 12 («У холодочку під платочком») та 14 («Друідам нічого робить»).

Нума Помпілій – другий після легендарного Ромула цар Давнього Риму, правив у 715–672 рр. до н. е. З його іменем пов’язується запровадження ряду реформ (зокрема, календарної – з поділом року на 12 місяців замість 10), встановлення правових норм і впорядкування релігійних культів. У вірші Шевченка ім’я Нуми Помпілія використано як прозорий езопівський псевдонім російського царя Олександра II, загальнопоширеними «постійними епітетами» якого в той час були визначення «добрий цар», «кроткий государ», «цар-реформатор» тощо. До цих же епітетів у сатиричній характеристиці Олександра II Шевченко вдавався і в інших своїх творах («добрий цар, їх кроткий, п’яний господар» – «Осія. Глава XIV. Подражаніє»). У вірші «Колись-то ще, во время оно…», який стоїть в одному ідейно-тематичному ряду з циклом «Царі», віршем «Саул» та іншими творами Шевченка, розвінчання російського самодержавства за допомогою історичних аналогій поєднується з критикою поширених тоді царистських ілюзій та угодовства.

Одним із безпосередніх імпульсів звернення Шевченка саме до образу Нуми Помпілія могло бути його знайомство з віршем поета А. Майкова «Нимфа Эгерия» (1844), передрукованим у збірці «Стихотворения Аполлона Майкова» [СПб., 1858. – ч. 1. – С. 213], з яким у вірші Шевченка є деякі перегуки. Однак ідейне спрямування Шевченкового вірша принципово відмінне: «…Античний маскарад не тільки надійно захистив твір від цензури.., а й створив чудові можливості для викриття фальшивого царського народолюбства» [Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847–1861 рр. – К, 1968. – С. 322].

Дівча заквітчанеє спить… – Давньоримська традиція пов’язувала з Нумою Помпілієм запровадження особливої категорії жриць богині домашнього вогнища Вести – весталок (дівчат, що давали обітницю безшлюбності). До подібного ж комічного переосмислення описуваної ситуації («І… і не позна ю») Шевченко вдався в циклі «Царі».

Дріади – в античній міфології німфи – покровительки дерев, лісові русалки.

Егерія – у Давньоримській міфології німфа струмка в гаю, присвяченому богині-пророчиці Карменті. Обдарована здатністю провіщати майбутнє завдяки зв’язку з богами, стала порадницею, а згодом і дружиною Нуми Помпілія. Вже античні автори висловлювали припущення, що Нума сам поширював чутки про порадництво Егерії, щоб надати божественного ореолу своїй реформаторській діяльності. За легендою, після смерті Нуми Егерія від нестримного плачу перетворилася на струмок.

Поширений у літературі та мистецтві сюжет про Нуму та Егерію був відомий Шевченкові з часів його навчання в Академії мистецтв, де докладно студіювалася антична міфологія.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 340 (канонічний текст), с. 531 – 532 (варіанти), с. 733 – 735 (примітки).