«Росли укупочці, зросли…»

Тарас Шевченко

Росли укупочці, зросли;

Сміятись, гратись перестали.

Неначе й справді розійшлись!..

Зійшлись незабаром. Побрались;

І тихо, весело прийшли,

Душею-серцем неповинні,

Аж до самої домовини.

А меж людьми ж вони жили!

Подай же й нам, всещедрий Боже!

Отак цвісти, отак рости,

Так одружитися і йти,

Не сварячись в тяжкій дорозі,

На той світ тихий перейти.

Не плач, не вопль, не скрежет зуба –

Любов безвічную, сугубу

На той світ тихий принести.

25 июня [1860]

Примітки

Джерело тексту:

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 301).

Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «25 июня».

Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 25 червня 1860 р., С.-Петербург.

Первісний автограф не відомий.

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1862. – № 5. – С. 1) без трьох останніх рядків (14–16).

До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 649, де подано за першодруком, без рядків 14–16. Повністю вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Кобзарь. – СПб., 1907. – С. 592.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 349 (канонічний текст), с. 743 (примітки).