«Росли укупочці, зросли…»
Тарас Шевченко
Росли укупочці, зросли;
Сміятись, гратись перестали.
Неначе й справді розійшлись!..
Зійшлись незабаром. Побрались;
І тихо, весело прийшли,
Душею-серцем неповинні,
Аж до самої домовини.
А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже!
Отак цвісти, отак рости,
Так одружитися і йти,
Не сварячись в тяжкій дорозі,
На той світ тихий перейти.
Не плач, не вопль, не скрежет зуба –
Любов безвічную, сугубу
На той світ тихий принести.
25 июня [1860]
Примітки
Джерело тексту:
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 301).
Подається за «Більшою книжкою». Дата в автографі: «25 июня».
Датується за автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 25 червня 1860 р., С.-Петербург.
Первісний автограф не відомий.
Вперше надруковано за «Більшою книжкою» в журналі «Основа» (1862. – № 5. – С. 1) без трьох останніх рядків (14–16).
До збірки творів уперше введено у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 649, де подано за першодруком, без рядків 14–16. Повністю вперше надруковано у виданні: Шевченко Т. Кобзарь. – СПб., 1907. – С. 592.
М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 349 (канонічний текст), с. 743 (примітки).