Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

«Бували войни й військовії свари…»

Тарас Шевченко

Бували войни й військовії свари:

Ґалаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї –

Було добра того чимало.

Минуло все, та не пропало.

Остались шашелі: гризуть,

Ж[е]руть і тлять старого [дуба]…

А од коріння тихо, любо

Зелен[і парості] ростуть.

І виростуть; і без сокири

Аж зареве та загуде,

Козак безверхий упаде,

Розтрощить трон, порве порфіру,

Роздавить вашого кумира,

Людськії шашелі. Няньки,

Дядьки отечества чужого!

Не стане ідола святого,

І вас не стане, – будяки

Та кропива – а більш нічого

Не виросте над вашим трупом.

І стане купою на купі

Смердячий гній – і все те, все

Потроху вітер рознесе,

А [ми] помолимося Богу

І небагатії, невбогі.

26 ноября [1860]


Примітки

Джерело тексту:

– список І. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 325–326).

Подається за «Більшою книжкою». Пропущені літери й слова відновлюються в квадратових дужках за контекстом: у слові «Ж[е]руть», слово «[дуба]» в рядку 6 та слово «[ми]» в рядку 23. Спотворений у списку рядок 8 («Зелене коріннє ростуть») подається також з кон’єктурою: «Зелені парості ростуть».

Дата в списку: «26 ноября».

Датується за списком та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 26 листопада 1860 р., С.-Петербург.

Автограф не відомий. Список І. М. Лазаревського в «Більшій книжці» неточний: дає спотворений текст рядка 8, має пропуски та слова (в рядку 23). Вади списку можуть бути до певної міри усунуті лише шляхом кон’єктурального виправлення тексту, до якого й вдавалися упорядники, починаючи від першодруку. В ряді видань, включаючи й Повне зібрання творів в десяти томах [Т. 2. – 1953. – С. 367] та Повне зібрання творів у шести томах [Т. 2. – 1963. – С. 416] рядок 6 подавався з кон’єктурою: «Жеруть і тлять старого [дуба]».

Вперше надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. – С. 259–260), де подано за «Більшою книжкою» з неточністю в рядку 1: «Бували войни і військові свари» й редакторськими кон’єктурами в рядках 8: «Зелені парості [?] ростуть» та 24: «І небагатії [й] не вбогі».

Ґалаґани – українські поміщики, багаті землевласники. Походили з козацької старшини.

Ґалаґани Гнат Іванович (?–1748) дістав від російського царя Петра І великі земельні наділи, брав участь у зруйнуванні Запорозької Січі 1709 р. (за що Шевченко у поемі «Іржавець» назвав його «прилуцьким полковником поганим»).

Ґалаґан Григорій Гнатович (1716–1777) одержав у власність від гетьмана Кирила Розумовського місто Ічню та навколишні села.

Ґалаґан Петро Григорович (1792–1855) – український поміщик, власник кількох сіл у Полтавській та Чернігівській губерніях. У 1845 р. Шевченко перебував у його маєтку в с. Дігтярях, слухав там оркестр з кріпаків і був обурений тяжким становищем селян, про що згодом писав у повісті «Музыкант».

Киселі – українські магнати. Кисіль Адам Григорович (1580–1653) – воєвода брацлавський і київський, активний захисник польсько-шляхетського панування в Україні. Відіграв зрадницьку роль у боротьбі польської шляхти проти народно-визвольного повстання 1637 р. Під час визвольної війни 1648–1654 рр. намагався відірвати козацтво від повсталого селянства, прагнув схилити Б. Хмельницького до компромісу з Польщею.

Кочубеї – українські поміщики, великі землевласники. Походили від татарина Кучук-бея, що переїхав на Україну в середині XVII ст. Належали до козацької старшини, перебували на російській службі, мали графський і князівський титули.

Кочубей Василь Леонтійович – генеральний суддя Лівобережної України (1699–1708); страчений гетьманом Мазепою за донос на нього російському цареві Петру І. У 1858 р. Шевченко намалював його портрет.

Кочубей Семен Васильович (1725–1779) – ніжинський полковник, генеральний обозний, член Малоросійської колегії.

Кочубей Віктор Павлович (1768–1831) – віце-канцлер, міністр внутрішніх справ, голова Державної ради і Комітету міністрів Російської імперії.

Кочубей Петро Аркадійович (1825–1893) – російський мінералознавець і хімік. Шевченко був з ним знайомий, писав на його замовлення малярські твори.

Остались шашелі: гризуть, Ж[е]руть і тлять старого [дуба]. – Про реальне підґрунтя та алегоричний зміст цих образів докладніше див.: Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847– 1861 років. – К., 1968. – С. 388–393; Смілянська Валерія, Чамата Ніна. Структура і смисл: Спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. – С. 97–105.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 368 (канонічний текст), с. 756 – 757 (примітки).