«Якось-то йдучи уночі…»

Тарас Шевченко

Якось-то йдучи уночі

Понад Невою… та йдучи

Міркую сам-таки з собою:

– Якби то, – думаю, – якби

Не похилилися раби…

То не стояло б над Невою

Оцих осквернених палат!

Була б сестра! і був би брат!

Псарі з псарятами царять,

А ми, дотепні доїзжачі,

Отак-то я собі вночі,

Понад Невою ідучи,

Гарненько думав. І не бачу,

Що з того боку, мов із ями,

Очима лупа кошеня.

А то два ліхтаря горять

Коло апостольської брами.

Я схаменувся, осінивсь

Святим хрестом і тричі плюнув

Та й знову думать заходивсь

Про те ж таки, що й перше думав.

13 ноя[бря] [1860]

Примітки

Джерела тексту:

– чорновий автограф на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 47) [Чорновий автограф];

– список І. М. Лазаревського в «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 323–324).

Подається за «Більшою книжкою».

Дата в чорновому автографі: «13 ноя[бря]».

Дата в списку: «13 ноября».

Датується за автографом і місцем списку в «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 13 листопада 1860 р., С.-Петербург.

Чорновий автограф написано чорним чорнилом на чистому звороті аркуша з написом на лицьовому боці: «Тарасу Григорьевичу Шевченко. От Жемчужникова». Вгорі над текстом написано невідомою рукою: «Автограф Т. Г. Шевченко, подаренный мне Лазаревским в Орле». Спочатку Шевченко написав рядки 1–13, потім, відступивши від попереднього тексту, дописав рядки 14–24 трохи відмінним почерком. Виправлення в автографі зроблено в кілька прийомів: чорнилом іншого відтінку (синюватим, проби якого є на полях рукопису) виправлено рядок 9 і закреслено текст після рядка 13; червоним олівцем – рядки 10–14.

Очевидно, після цього вірш був остаточно доопрацьований Шевченком в іншому автографі, нині не відомому, з якого його й переписав до «Більшої книжки» І. М. Лазаревський: текст списку в кількох місцях різниться від верхнього шару чорнового автографа № 47. Зокрема, в рядку 3: «Міркую сам-таки з собою» замість чорнового варіанта «Міркую сам собі з собою», в рядку 8: «Була б сестра! і був би брат!» замість «Були б сестра і був би брат», в рядку 17: «Що з того боку, мов із ями» відновлено пропущений у чернетці прийменник «із».

Вперше надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. – С. 259), де подано за «Більшою книжкою» з відміною в рядку 1: «Якось-то йду я уночі».

То не стояло б над Невою Оцих осквернених палат! – Ідеться про Зимовий палац та палаци інших членів царської родини на Двірцевій набережній у Петербурзі.

Коло апостольської брами. – Йдеться про Невські ворота розташованої на протилежному березі Петропавлівської фортеці. Очевидно, «апостольськими» їх названо тут тому, що саме через ці ворота з фортеці вивозили засуджених до страти чи заслання в’язнів, яких Шевченко не раз називав у своїх творах («Неофіти», «Юродивий», «І день іде, і ніч іде…») «апостолами», «споборниками святої волі».

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 367 (канонічний текст), с. 544 (варіанти), с. 755 – 756 (примітки).