«І Архімед, і Галілей…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята…
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
24 сентября [1860]
Примітки
Джерела тексту:
– чорновий автограф 1–6 рядків на окремому аркуші (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 16) [Чорновий автограф];
– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 308).
Подається за «Більшою книжкою».
Дата в чистовому автографі в «Більшій книжці»: «24 сентября». Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860 р.: 24 вересня 1860 р., С.-Петербург.
Чорновий автограф початку вірша написано синім олівцем (рядки 1–2) та чорним чорнилом (рядки 3–6) на звороті окремого аркуша паперу з написом олівцем невідомою рукою: «Тарасу Григорьевичу Шевченко» і залишками сургучевої печатки. Автограф, з якого вірш переписано Шевченком до «Більшої книжки», не відомий. Текст «Більшої книжки» остаточний.
Вперше надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. – С. 243), де подано за «Більшою книжкою» з відміною в рядку 11: «А на оновленій землі».
Вірш побудовано на смисловому протиставленні полярно протилежних понять: гнобителі (духовні – «ченці» й світські – «царі») та народ («люде»), захланне себелюбство, служіння власному «череву» та самовіддане поборництво правди, мета якого – торжество людяності й оновлення землі.
І Архімед, і Галілей… – Видатний учений минулого – давньогрецький математик, механік, винахідник Архімед (близько 287–212 до н. е.) та італійський астроном і фізик Галілео Галілей (1564–1642), який обстоював і розвивав геліоцентричну теорію будови сонячної системи.
М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 353 (канонічний текст), с. 540 – 541 (варіанти), с. 747 (примітки).