«Утоптала стежечку…»

Тарас Шевченко

Утоптала стежечку

Через яр,

Через гору, серденько,

На базар.

Продавала бублики

Козакам,

Вторговала, серденько,

П’ятака.

Пропила,

За копійку дудника

Найняла.

Заграй мені, дуднику,

На дуду,

Забуду.

Отака я дівчина,

Сватай мене, серденько,

Вийду я.

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 350) [«Мала книжка»];

– список рукою П. О. Куліша з автографа, надісланого Шевченком для А. М. Маркевича (Інститут російської літератури (Пушкінський дім) Російської академії наук, 10745. XVI с, арк. 102);

– список рукою М. К. Шмідгофа з автографа в альбомі К. Б. Піунової (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 64) [Список М. К. Шмідгофа];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 158);

– чистовий автограф, подарований Шевченком І. Л. Грінберг (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 766).

Подається за «Більшою книжкою».

Датується за місцем автографа в «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко переніс твір під № 49 у восьмому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 – на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). На початку січня 1858 р., очевидно 4 січня, в Нижньому Новгороді, повертаючись із заслання, Шевченко переписав, найімовірніше з «Малої книжки», вірші «Утоптала стежечку…» та «Навгороді коло броду…» і надіслав з листом П. О. Кулішеві з проханням передати їх А. М. Маркевичу: «Передай оці дві пісні Маркевичу, чи не вчистив би він на їх ноту». Лист Шевченка не зберігся. Уривок з нього та тексти Шевченкових поезій П. О. Куліш навів у листі до А. М. Маркевича (Інститут російської літератури (Пушкінський дім) Російської академії наук, 10745. XVI с, арк. 102).

26 січня 1858 р., в Нижньому Новгороді, Шевченко переписав вірш, очевидно, так само з «Малої книжки» зі змінами в рядках 9, 15 до альбому К Б. Піунової.

Текст відомий з копії М. К. Шмідгофа, знятої з автографа на склі. Під текстом вірша – підпис: «Т. Шевченко» і дата запису в альбомі: «1858, 26 генваря». На наступному аркуші написано: «Оригинал находится у Екатерины Борисовны фон Шмидгоф (урожденной Пиуновой), в альбоме написанный собственноручно Т. Г. Шевченко. Копию писал М. К. Шмидгоф. Харьков, апреля 18-е дня 1862 года».

У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переніс вірш з «Малої книжки» до «Більшої книжки», зробивши те саме виправлення в рядку 15, що і при переписуванні до альбому К. Б. Піунової, а також виправивши рядок 18. В рядку 3 він закреслив описку.

Найімовірніше 1858 р., в Петербурзі, Шевченко скопіював з «Більшої книжки» вірш для співачки І. Л. Грінберг. Автограф на окремому аркуші. Вгорі над текстом – дарчий напис «Изе Гринберг». Розходжень з текстом «Більшої книжки» нема.

Вперше надруковано в перекладі російською мовою О. Плещеєва у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка: В переводе русских поэтов. – СПб., 1860. – С. 188–189. Мовою оригіналу вперше надруковано за «Більшою книжкою» з відхиленням у рядку 17 («Отакая дівчина» замість «Отака я дівчина») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 486 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 240.

Відомі нам списки вірша походять від автографа, надісланого Шевченком П. О. Кулішеві 4 січня 1858 р.: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 469–470), у недатованій збірці (Національний музей Тараса Шевченка, А-546). В обох цих збірках вірш «Утоптала стежечку…» переписно під № 1 у добірці з двох поезій (разом з віршем «Навгороді коло броду…») під назвою «Дві пісні Кобзаря Дармограя». Під віршами зроблено примітку з цитатою з листа Шевченка до П. О. Куліша від 4 січня 1858 р.: примечание Кобзаря. Передай оці дві пісні Маркевичу, – чи не вчистив би він на їх ноту».

Вірш є стилізацією за ритмічним взірцем народної жартівливої пісні «Ой ходила дівчина бережком…». Близькість Шевченкового твору до народної поезії відзначив П. Куліш у листі до поета від 20 січня 1858 р., На писаному після одержання віршів «Утоптала стежечку…» та «Навгороді коло броду…»: «Пісні твої дуже гарні. Невже обидві ти сам скомпонував? «Дуда» [тобто «Утоптала стежечку…» – Ред.] наче мені знакома» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 103]. В листі від 26 січня 1858 р. Шевченко пояснив:

«Заграй мені, дуднику,

На дуду:

Нехай своє лишенько

Забуду.

Оце тілько не моє, а то вся пісня моя». Поет мав на увазі строфу з народної пісні «Ой ходила дівчина бережком…»:

Заграй мені, дударику, на дуду,

Тепер же я своє горе забуду.

[Цит. варіант з вид.: Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П. П. Чубинским. – С. 1110].

Проте і попередні рядки з Шевченкового вірша дуже близькі до цієї пісні:

За три копи селезня продала,

І за копу дударика найняла.

[Там само].

Уривок з пісні «Ой ходила дівчина бережком…» Шевченко наводить у листі до Ф. М. Лазаревського (орієнтовна дата – жовтень – грудень 1852 р.) та у повісті «Близнецы».

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 150 (канонічний текст), с. 445 (варіанти), с. 644 – 646 (примітки).