«І широкую долину…»

Тарас Шевченко

І широкую долину,

І високую могилу,

Не забуду я.

Марне пронеслись.

Я в неволі, ти вдовою,

Не живем, а тілько ходим

Та згадуєм тії годи,

Як жили колись.

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 351) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 155).

– першодрук у журналі «Народное чтение» (1860. –№ 1. – С. 143).

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творі 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс вірш під № 50 у дев’ятому зшитку 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 – на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). Під час переписування він замінив слово в рядку 4, закреслив описку після рядка 9. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переніс з «Малої книжки» до «Більшої книжки» доопрацьований текст твору, зробивши ряд виправлень у його середній частині. Публікацію в журналі «Народное чтение» (1860. – № 1. – С. 143) здійснено за «Більшою книжкою». Вірш «І широкую долину…» надруковано першим серед чотирьох Шевченкових творів (слідом за ним ідуть «Не вернувся із походу…», «І багата я…», «Полюбилася я…») під загальною назвою «Малороссийские стихотворения» без прізвища автора. Тут же вміщено російський переклад усіх творів О. М. Плещеєва.

Найімовірніше, з «Малої книжки» вірш переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Зафіксовані ним варіанти вірша «І широкую долину…» збігаються з текстом «Малої книжки» [див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Кн. 1. – С. 18].

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 482 і того ж року у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 237. В обох цих виданнях вірш подано за публікацією в «Основі» (1861. – № 8. – с. 1), в якій надруковано текст «Більшої книжки», в рядку 9 контамінований з «Малою книжкою».

Відомі нам списки вірша походять від друкованих джерел. Першодрук у журналі «Народное чтение» є джерелом списку у рукописному збірнику «Барвінок. Пісні, вірші та байки», укладеному у 1863 р. А. І. Фесенком (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 743, № 18, од. збер. 25, арк. 43). Від публікації в «Основі» походять списки в збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 411), в рукописних «Кобзарях» – 1865, переписаному Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, арк. 43 звор.), 1863–1867 (ІЛ, ф. 1, № 811, арк. 53 звор., криптонім власника: А. Ч.), 1866 (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 842, арк. 57), другої половини XIX ст. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 7450, арк. 2) та ін.

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 151 (канонічний текст), с. 445 – 446 (варіанти), с. 646 – 647 (примітки).