«У неділеньку та ранесенько…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
У неділеньку та ранесенько,
Ще сонечко не зіходило,
А я, молоденька,
На шлях, на дорогу
Невеселая виходила.
Я виходила за гай на долину,
Щоб не бачила мати,
Мого молодого
Чумака з дороги
Зострічати.
Ой зострілась я
За тими лозами
Та з чумацькими возами.
Ідуть його воли,
Воли половії,
Ідуть, ремиґають,
А чумаченька мого молодого
Коло воликів немає.
Ой копали йому в степу при дорозі
Та притиками яму,
Завернули його у тую рогожу
Та й спустили Івана
У ту яму глибокую
На високій могилі.
Ой Боже милий! милий, милосердий
А я так його любила.
Примітки
Джерело тексту:
– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 347–348) [«Мала книжка»].
Подається за цим автографом.
Автограф не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.
Найраніший відомий текст – чистовий автограф у «Малій книжці», до якої Шевченко переписав вірш під № 47 у восьмому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 чи на початку 1850 р. (до арешту 23 квітня), з невідомого первісного автографа. При перенесенні твору він зробив ряд суттєвих виправлень: замінив кілька рядків та окремі слова в рядках, виправив описки в рядках 13, 26. До «Більшої книжки» вірш не переписано.
Вперше надруковано за «Малою книжкою» з неточностями в рядках 22 («Йвана» замість «Івана») та 25 («Ой Боже милий, милосердий» замість «Ой Боже милий! милий, милосердий») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 524 і цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – С. 249–250.
Як і поезія «Ой не п’ються пива-меди…», вірш походить від чумацьких пісень («Молодий чумаченько воли запрягає…», «Ой злетів пугач на ялиноньку, да як пугу да пугу…», «Сидить чумак між возами, та й на віз похилився…» та ін.). Його перші рядки – варіація одного з поширених мотивів, що зустрічаються на початку деяких народних пісень цієї тематичної групи («У неділю вранці, рано-пораненьку…», «Ой в неділеньку, рано-пораненьку, як стало світати…» тощо).
Притика – дерев’яний кілок або залізний прут, яким прикріпляли ярмо до дишла.
Н. П. Чамата
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 148 (канонічний текст), с. 444 – 445 (варіанти), с. 643 – 644 (примітки).