10 – 11.1852 р. До Ф. М. Лазаревського
| Жовтень – листопад 1852 р. Новопетровське укріплення |
Заграй мені, дуднику, на дуду,
Нехай свого лишенька забуду.
Сироті на чужині і сухар хлібом стане. То так і мені оце ваше письмо. Були ви, як здорові пишете, в Петерб[урзі]. Не питаю вас, що ви там бачили, а тілько дякую вас за те, що привезли мені поклон от Василя Язучевського і од братів своїх, спасибі їм, що не забувають мене на чужині, а надто Михайлові спасибі за гроші.
Пошли Господи добре здоров’я Левицькому. Спасибі вам, що ви про його мені написали.
А башкирский офицер, що я вам рекомендовал, повинно буть умер, коли він до вас не ходить, а як не вмер, то певно одурів, а ще й Казанского университета!
Багато дечого мені треба б було написать до вас, та ніколи. Вибач мені ради святого Федора Тирона, що я до тебе нашвидку пишу, сьогодня пошта прийшла, а завтра одходить.
Не забувай Ш.
На звороті:
Ф[едору] Лазаревському]
Примітки
Подається за виданням: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 567 – 568.
Датується орієнтовно на підставі згадки про «башкирського офіцера» – сотника А. Хаїрова, з яким Шевченко передав Ф. Лазаревському свій лист від 2 серпня 1852 р.: жовтень – грудень 1852 р., Новопетровське укріплення.
Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1897. – № 2. – С. 151 – 152) з неточностями й дрібними пропусками.
Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 370.
Відповідь на невідомий лист Ф. М. Лазаревського, ймовірно, з Оренбурга, куди він повернувся після короткочасного перебування в Петербурзі.
Автограф зберігався в родині Ф. М. Лазаревського. Підчас друкування третього тому «Повного зібрання творів Тараса Шевченка», ймовірно, наприкінці 1928 – на початку 1929 р., дочка Ф. М. Лазаревського О. Ф. Янжул передала оригінал до редакції. Але оскільки основний текст уже був надрукований за першодруком, який містив кілька розбіжностей з автографом, текст автографа опубліковано в примітках. Дальша його доля не відома.
За описом, поданим у згаданому виданні, текст автографа містився на половині поштового аркуша з ініціалами «Ф. Л.» на звороті; відсутність поштової адреси означала, що лист передано при нагоді.
Заграй мені, дуднику, на дуду, Нехай свого лишенька забуду. – Рядки з народної пісні «Ой ходила дівчина бережком». Цю пісню Шевченко поклав в основу поезії «Утоптала стежечку» (1848), цитує її в повісті «Близнецы».
То так і мені оце ваше письмо. – Лист Ф. М. Лазаревського не відомий.
…а надто Михайлові спасибі за гроші. – М. М. Лазаревському, братові Федора, ймовірно, за проданий малюнок (див. лист до Ф. М. Лазаревського від жовтня – грудня 1852 р.)
Пошли Господи доброго здоров’я Левицькому. – С. П. Левицькому, який після перебування в камері III відділу під час розслідування справи з його листом до Шевченка в Оренбург від 6 березня 1850 р. тяжко захворів.
…башкирский офицер… – А. Хаїров.
…ради святого Федора Тирона… – Федір Тирон – християнський святий; його спалено на вогнищі в Амасії (Мала Азія) 306 р.
В. Л. Смілянська
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 64 – 65 (текст), с. 358 – 359 (примітки).