«Не тополю високую…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
Не тополю високую
Вітер нагинає,
Дівчинонька одинока
Долю зневажає.
– Бодай тобі, доле,
У морі втопитись,
Що не даєш мені й досі
Ні з ким полюбитись.
Як дівчата цілуються,
Як їх обнімають,
І що тойді їм діється,
Я й досі не знаю.
І не знатиму. Ой, мамо,
Страшно дівувати,
Увесь вік свій дівувати,
Ні з ким не кохатись.
Примітки
Джерело тексту:
– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 349) [«Мала книжка»].
Подається за цим автографом.
Автограф не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1849 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.
Найраніший відомий текст – чистовий автограф у «Малій книжці», до якої Шевченко переписав вірш під № 48 у восьмому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 чи на початку 1850 р. (до арешту 23 квітня), з невідомого первісного автографа. При цьому він зробив виправлення в рядку 7.
Вперше надруковано за «Малою книжкою» з незначним відхиленням від авторського тексту в рядку 11 («тоді» замість «тойді») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 543 і за цим виданням з помилкою у рядку 2 («вигинає» замість «нагинає») у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 250.
Н. П. Чамата
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 149 (канонічний текст), с. 445 (варіанти), с. 644 (примітки).