«У перетику ходила…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
У перетику ходила
По оріхи,
Мірошника полюбила
Для потіхи.
Мельник меле, шеретує,
Обернеться, поцілує
Для потіхи.
У перетику ходила
По опеньки,
Лимаренка полюбила,
Молоденька.
Лимар кичку зашиває,
Мене горне, обнімає,
Молоденьку.
У перетику ходила
Я по дрова
Та бондаря полюбила,
Чорноброва.
Бондар відра набиває,
Мене горне, пригортає,
Чорноброву.
Коли хочеш добре знати,
Моя мати,
Кого будеш попереду
Зятем звати –
Усіх, усіх, моя мамо,
У неділеньку зятями
Будеш звати.
Примітки
Джерело тексту:
– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 345–346) [«Мала книжка»].
Подається за цим автографом.
Автограф не датовано.
Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.
Автограф, з якого вірш переписано до «Малої книжки», не відомий. До «Малої книжки» Шевченко заніс твір під № 46 у восьмому зшитку за 1848 рік орієнтовно наприкінці 1849 – на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). Під час переписування він замінив слово у рядку 20, виправив описку в рядку 22. До «Більшої книжки» поезію не перенесено.
Вперше надруковано за «Малою книжкою» з незначними відхиленнями у рядку 2 («горіхи» замість «оріхи») у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 540–541 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 248–249 (з помилкою в останньому рядку: «знати» замість «звати»).
У вірші використано мотиви й образи народних пісень «Ой піду я до млина…» та «Ой піду я в ліс по опеньки…».
Перетика, перетик – предметний образ, що відкриває вірш, може мати два тлумачення: 1) перетика – перелісок; 2) перетик – тонкоткана полотняна тканина для сорочок, яка перетикалася іншою (обарвленою або, в разі ткання білим по білому, товщою) ниткою. У творі слово вжито метонімічно для позначення верхнього дівочого вбрання [Аврахов Г. Г. Одна з недосліджених поезій Т. Шевченка: «У перетику ходила». – Дивослово. – 1998. – № 3. – С. 2–5].
Шеретувати – обдирати зерно, відділяти лузгу від ядра насіння на шеретівці – спеціальному пристрої.
Лимар – майстер, що виготовляє дрібні шкіряні речі, тут – упряж для коней.
Кичка – повстяна прокладка під хомутом, підхомутник.
Н. П. Чамата
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 147 (канонічний текст), с. 444 (варіанти), с. 642 – 643 (примітки).