«Туман, туман долиною…»

Тарас Шевченко

Туман, туман долиною,

Добре жити з родиною.

А ще лучше за горою

3 дружиною молодою.

Ой піду я темним гаєм,

Дружиноньки пошукаю.

Де ти? Де ти, озовися!

Прийди, серце, пригорнися.

Та поїдем вінчатися,

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 340) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 154) [«Більша книжка»].

Подається за «Більшою книжкою».

Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції в 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Найраніший відомий текст – чистовий автограф у «Малій книжці», до якої Шевченко переписав вірш під № 44 у восьмому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 чи на початку 1850 р. (до арешту 23 квітня), з свідомого первісного автографа. При перенесенні твору він зробив виправлення в рядках 13 і 14. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав з «Малої книжки» до «Більшої книжки» з новими змінами в рядках 9, 11–16 доопрацьований текст твору, виправивши при цьому форму слова в рядку 12.

Найімовірніше, з «Малої книжки» вірш було переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Частина відзначених ним варіантів (рядки 12, 14, 16) збігається з автографом у «Малій книжці». Рядки 13 («Зв’язалася я, не знала»), 15 («Ліпше б було в труні гнити») розходяться з ним [див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори// Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Кн. 1. – С. 17].

Вперше надруковано за «Більшою книжкою» з неточностями в рядках 13–14 («одружились», «заховались», «були не кохались» замість «одружилась», «заховалась», «була не кохалась») в журналі «Основа (1862. – № 1. – С. 4-5).

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 482 і того ж року – у виданні: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 1. – С. 248, де текст вірша подано за «Основою».

Відомі нам списки твору походять від першодруку в «Основі»: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, № 4, с. 630); у рукописних «Кобзарях» – 1865, переписаному Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, арк. 57 звор.), другої половини XIX ст. (Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, І. 7450, арк. 14 звор.) та ін.

Більшість мотивів вірша має паралелі в народних піснях («Туман, туман по долині…», «Туман, мати, туманочку…», «Ой млин меле, ой млин меле…», «Шумить, гуде дібровонька…» та ін.):

Туман, туман по долині,

Широкий лист на калині,

А ще ширший на дубочку –

Кличе голуб голубочку.

[Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П. П. Чубинским. – С. 402].

Туман, мати, туманочок,

Та туман налягає,

А з-під того брава туманочка

Сизий голуб вилітає,

Він літає, буркотає,

Голубки шукає.

[Там само. – С. 24].

Ой ходімо, дівчинонько, слідів затирати:

Де стояли, розмовляли, підковочки знати…

Щоб не знали ні вороги, ні отець, ні мати.

[Народные южнорусские песни / Издание Амвросия Метлинского. – К, 1854. – С. 116].

Лучче було не знатися,

Чим тепер нам розстатися;

Лучче б було не любиться,

Чим тепера розлучиться.

[Труды этнографическо-статистической экспедиции… собранные П. П. Чубинским. – С. 359].

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 144 (канонічний текст), с. 443 – 444 (варіанти), с. 639 – 640 (примітки).