4. «По двору тихо похожає…»
Тарас Шевченко
Варіанти тексту
|
||
По двору тихо похожає
Старий веселий Рогволод.
Дружина, отроки, народ
Кругом його во златі сяють.
У князя свято, виглядає
Із Литви князя-жениха
За рушниками до Рогніди.
Перед богами Лель і Ладо
Огонь Рогніда розвела;
Драгим єлеєм полила
І сипала в огнище ладан.
Мов ті валькірії, круг неї
Танцюють, граються дівчата
І приспівують:
«Гой, гоя, гоя!
Новії покої
Нумо лиш квітчати,
Гостей сподіватись».
За Полоцьком, неначе хмара,
Чорніє курява. Біжать
І отроки, й старі бояра
Із Литви князя зострічать.
Сама Рогніда з Рогволодом
Пішла з дівчатами, з народом.
Не із Литви йде князь сподіваний,
Ще не знаємий, давно жаданий;
А із Києва туром-буйволом
Іде веприщем за Рогнідою
Володимир князь со киянами.
Прийшли, і город обступили
Кругом, і город запалили.
Владимир-князь перед народом
Убив старого Рогволода,
Потя народ, княжну поя,
Отидє в волості своя,
Отидє з шумом. І растлі ю,
Тую Рогніду молодую,
І прожене ю, і княжна
Блукає по світу одна,
Нічого з ворогом не вдіє.
Так отакії-то святії
Оті царі.
Примітки
Старий веселий Рогволод. – Перший згадуваний у літописах князь полоцький (друга половина X ст.). Використовуючи вигідне географічне положення свого князівства, намагався вести не залежну від Києва та Новгорода політику.
За рушниками до Рогніди. – Дванадцятирічна дочка Рогволод Рогніда була просватана не за «Із Литви князя-жениха», а за київського князя Ярополка. Прагнучи підпорядкувати собі Полоцьке князівство, князь Володимир Святославич (?–1015), який тоді княжив у Новгороді, послав свого дружинника Добриню сватати Рогніду. Однак вона йому відмовила в образливій формі, назвавши Володимира «робичичем» (натяк на те, що його матір’ю була служниця Святослава – Малуша). Володимир розгромив полочан, убив Рогволода і насильно одружився з Рогнідою (відтоді її стали звати Гориславою).
Перед богами Лель і Ладо… – Лель – давньослов’янське божество весни й молодості, пробуджувач плодючої сили природи, покровитель шлюбних зв’язків. Старший син Лади – богині юності, краси й родючості [Славянская мифология: Словарь-справочник. – М., 1998. – С. 37 – 39].
Валькірії – у скандинавській міфології войовничі вершниці; тут – дівчата непокірної вдачі.
Володимир – Володимир Святославич (?–1015) – новгородський, з 978 р. київський князь, видатний державний діяч. За його князювання завершено об’єднання всіх східнослов’янських земель у складі Київської Русі, кордони якої простягалися від Карпат до Волги, від Чорного моря до Новгорода. Шевченко не мав на меті зобразити Володимира всебічно.
…і княжна блукає по світу одна. – Від Рогніди Володимир мав трьох синів – Вишеслава, Ізяслава та Ярослава. Невдовзі він її покинув й одружився з візантійською принцесою Анною. Рогніда жила у селі Предславиному на Либеді, але після її спроби вчинити замах на життя Володимира була заслана в глухе лісове місто Заславль. Є відомості, що там вона стала черницею і померла 1000 року. Невдовзі загинули також Ізяслав та його малолітній син Всеслав, які могли претендувати на київський престол.
В. Є. Шубравський та М. М. Павлюк
Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 85 – 86 (канонічний текст).