Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

3. «І поживе Давид на світі…»

Тарас Шевченко

Варіанти тексту

Опис варіантів

І поживе Давид на світі

Немалі літа,

Одрях старий, і покривали

Многими ризами його,

А все-таки не нагрівали

Котюгу блудного свого.

От отроки й домірковались

(Натуру вовчу добре знали),

То, щоб нагріть його, взяли,

Царевен паче красотою,

Дівчат старому навели.

Да гріють кров’ю молодою

Свого царя. І розійшлись,

Замкнувши двері за собою.

Облизавсь старий котюга,

І розпустив слини,

І пазорі простягає

До Самантянини.

Бо була собі на лихо

Найкраща меж ними,

Меж дівчатами; мов крин той

Сельний при долині –

Меж цвітами. Отож вона

І гріла собою

Царя свого, а дівчата

Грались меж собою

Голісінькі. Як там вона

Гріла, я не знаю,

Знаю тілько, що цар грівся,

І… і не позна ю.


Примітки

І поживе Давид на світі Немалі літа. – Епізод із суннамітянкою Авісагою («Самантянина») Шевченко переповідає за Першою (в єврейській Біблії – Третьою) книгою Царів (Гл. 1. В. 1–4).

Мов крин той сельний. – Дика польова лілея, символ краси, юності, чистоти.

В. Є. Шубравський та М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 84 – 85 (канонічний текст).