Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

1. «Не видно нікого в Ієрусалимі…»

Тарас Шевченко

Не видно нікого в Ієрусалимі,

Врата на запорі, неначе чума

В Давидовом граді, Господом хранимім,

Засіла на стогнах. Ні, чуми нема;

А гірша лихая та люта година

Покрила Ізраїль – царева война!

Цареві князі, і всі сили,

І отроки, і весь народ,

Замкнувши в городі ківот,

У поле вийшли, худосилі,

У полі бились, сиротили

Маленьких діточок своїх.

А в городі младії вдови

В своїх світлицях, чорноброві,

Запершись, плачуть, на малих

Дітей взираючи. Пророка,

Свого неситого царя,

Кленуть Давида-сподаря.

А він собі, узявшись в боки,

По кровлі кедрових палат

В червленій ризі похожає

Та, мов котюга, позирає

На сало, на зелений сад

Сусіди Гурія. А в саді,

В своїм веселім вертограді,

Версавія купалася,

Мов у Раї Єва,

Подружіє Гурієво,

Рабиня царева.

Купалася собі з Богом,

Лоно біле мила

І царя свого святого

У дурні пошила.

Надворі вже смеркло, і, тьмою повитий,

Дрімає, сумує Ієрусалим.

В кедрових палатах, мов несамовитий,

Давид похожає і, о цар неситий,

Сам собі говорить: «Я… Ми повелим!

Я цар над Божіїм народом!

І сам я Бог в моїй землі!

Я все!..» – А трохи згодом

Раби вечерю принесли

І кінву доброго сикеру…

І цар сказав, щоб на вечерю

Раби рабиню привели,

Таки Версавію. Нівроку,

До Божого царя-пророка

Сама Версавія прийшла,

І повечеряла, й сикеру

3 пророком випила, й пішла

Спочити трохи по вечері

З своїм царем. І Гурій спав.

Йому, сердешному, й не снилось,

Що дома нищечком робилось,

Що з дому цар його украв

Не золото, не серебро,

А лучшее його добро,

Його Версавію украв.

А щоб не знав він тії шкоди,

То цар убив його, та й годі.

А потім цар перед народом

Заплакав трохи, одурив

Псалмом старого Анафана…

І, знов веселий, знову п’яний,

Коло рабині заходивсь.


Примітки

Не видно нікого в Ієрусалимі. – Йдеться про описану в Біблії війну, яку вів ізраїльський цар Давид (1055–1015 до н. е.) проти арамейців та аммонітян (Друга книга Самуїла. Гл. 10–11).

Стогни (старосл.) – площі.

Ківот (кіот) – скринька, в якій зберігалася іудейська святиня

Версавія купалася. – Про перелюбство Давида з Вірсавією, дружиною свого воєначальника Урії Хеттеянина розповідається в Другій книзі Самуїла (Гл. 11. В. 2–13).

І кінву доброго сикеру… – цеберку хмільного напою.

цар убив його. – Дізнавшись, що Вірсавія від нього завагітніла, Давид прирік Урію на неминучу смерть: звелів своєму полководцю Йоаву під час облоги аммонітського міста Рабби поставити його в найнебезпечнішому місці й позбавити прикриття (Друга книга Самуїла, Гл. 11, В. 14-17).

одурив Псалмом старого Анафана. – Коли пророк Натан (Анафан) різко засудив негідний вчинок Давида по відношенню до Вірсавії та Урія і передрік Давидові, що перша дитина від Вірсавії помре, Давид покаявся у спеціально написаній ним молитві (Псалом 51), але своїх стосунків із Вірсавією не припинив. Невдовзі вона народила сина Соломона – майбутнього спадкоємця Давидового трону.

В. Є. Шубравський та М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 81 – 83 (канонічний текст).