«Коло гаю в чистім полі…»

Тарас Шевченко

Коло гаю в чистім полі,

На самій могилі,

Дві тополі високії

Одна одну хилить.

І без вітру гойдаються,

Мов борються в полі.

Ото сестри-чарівниці –

Отії тополі.

Закохалися обидві

В одного Івана;

А Іван, козак звичайний,

Обох їх не ганив,

А лицявся то з тією,

То з другою любо…

Поки в яру увечері

Під зеленим дубом

Не зійшлися усі троє.

– Отак-то ти, кате!

Згнущаєшся над сестрами… –

І пішли шукати

Завтра отруїти.

І стали варити.

Заплакали, заридали…

Йвана отруїли

В полі на могилі.

Що день Божий вранці-рано

Поки самі потруїлись

Тим зіллям поганим.

А Бог людям на науку

Поставив їх в полі

На могилі тополями.

І тії тополі

Коло того гаю,

І без вітру гойдаються,

І вітер гойдає.

Примітки

Джерела тексту:

– чистовий автограф у «Малій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 71, с. 311 – 313) [«Мала книжка»];

– чистовий автограф у «Більшій книжці» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 67, с. 143 – 144).

Подається за «Більшою книжкою». Автографи не датовано.

Датується за місцем автографа у «Малій книжці» серед творів 1848 р. та часом зимівлі Аральської описової експедиції 1848–1849 рр. на Косаралі, орієнтовно: кінець вересня – грудень 1848 р., Косарал.

Найраніший відомий текст – чистовий автограф у «Малій книжці», до якої баладу переписано під № 25 у шостому зшитку за 1848 рік, орієнтовно наприкінці 1849 чи на початку 1850 року (до арешту 23 квітня), з невідомого ранішого автографа. У 1858 р., не раніше 18 березня і не пізніше 22 липня, Шевченко переніс з «Малої книжки» до «Більшої книжки» доопрацьований текст твору, замінивши кілька рядків й окремі слова в рядках.

Найімовірніше, з «Малої книжки» баладу переписано до рукописного списку невідомої особи з окремими виправленнями Шевченка кінця 50-х років XIX ст., що належав Л. М. Жемчужникову і не зберігся. Деякі відміни цього списку подав О. Я. Кониський. Відзначені ним варіанти в баладі «Коло гаю в чистім полі…» збігаються з текстом «Малої книжки», проте їх менше (зафіксовано варіанти у рядках 26–27, 29, 31–32) [див.: Кониський О. Варіанти на декотрі Шевченкові твори // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – 1901. – Кн. 1. – С. 16].

Першодрук у журналі «Основа» (1862. – № 9. – С. 1–2) здійснено за «Більшою книжкою» з неточностями в рядках 13, 19, 26, 28, 35.

Вперше введено до збірки творів у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. – СПб., 1867. – С. 273–274 і того ж року за цим виданням у книжці: Поезії Тараса Шевченка. – Львів, 1867. – Т. 2. – С. 203–204. Публікація в «Кобзарі» 1867 р. близька до тексту «Основи».

Відомі нам списки твору походять від публікації в «Основі»: у збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 (Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України (Київ), ф. 506, оп. 1, с. 684–685); у рукописному «Кобзарі» 1865, переписаному Д. Демченком (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 81, арк. 76 звор. – 77 звор.); у збірці «Барвінок. Пісні, вірші та байки» 1863, складеній А. І. Фесенком (Російська державна бібліотека (Москва), ф. 743, № 18, од. збер. 25, арк. 84 звор. – 85 звор.) та ін.

В основі сюжету твору – фольклорні мотиви суперництва у коханні, отруєння дівчиною зрадливого хлопця та перетворення її на тополю. Отже, ситуаційне підґрунтя метаморфози зовсім інше, ніж у баладі «Тополя», де також наявний цей мотив. Серед прототипів балади – народні пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці…» (поет згадує її в «Перебенді», «Катерині», «Гайдамаках», «До Основ’яненка», «Мар’яні-черниці», у повісті «Близнецы»), «Ой у полі дві тополі…», «Шелесть, шелесть по долині…».

Н. П. Чамата

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 2, с. 122 – 123 (канонічний текст), с. 437 – 438 (варіанти), с. 622 – 623 (примітки).