163. Огні горять
Василь Доманицький
В автографі М. – за № 9; єсть і в автографі Б. Вперше видруковано в журналі «Иллюстрация. Всемирное обозрение», 1861, № 177 (від 13 іюля), стр. 27.
Одміни:
30, 12: алмазом добрим, – в М. було зразу: щирим.
30, 15 – 18 в М. немає, а замість того: І любо всім… І всі сміються.
В журн. «Иллюстрация»: «Неначе діти всі сміються.
30, 12 зн.: неначе заклятий, – в «Иллюстрации»: меж ними заклятий.
Дата – р. 1850, а не 1848.
В журналі «Иллюстрация» стоїть: 10 май 1858, але це дата посвяти, бо в примітці редакція журналу додала: «Стихотворение это посвящено покойныъ поэтом одному из его близких знакомых, и вписано им в его альбом, откуда мы его и перечатываем».
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 293.