Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

158. Петрусь

Василь Доманицький

Петрусь

В автографі М. – за № 4; в лівому ріжку скоса написано: Петрусь. В автографі Б. теж є з заголовком і з додачею: поэма. Вперше видруковано в «Основі», 1862, 7, але не все, – з великими пропусками.

Одміни чималі.

557, 5: посватав, – в М.: засватав.

– 9: хутір, ублагали, – так і в Б., а в М.: хутір… Ублагали.

– 12 зн.: на придане, – в М.: за придане.

– 9 зн.: безталанне, – в М. немає.

– 5 зн.: А, – в М.: І, але поправлено на А, в Б.: І. В «Основі» – А.

– 4: уже тихенько й плакать стала, – і в М., і в Б.: тихенько плакать собі стала, – поправку зроблено в «Основі», а з неї пішло скрізь.

– 2: Зівяне марно, – в М.: завяне, в Б.: зовяне (так і в «Основі»).

– 1: Краса і молодість моя – в М.: Засохне молодость моя [в Жемчужникова: твоя (!)].

558, 4: Машуню, – в М.: мамашо, в Б.: мамуню, – на «Машуню» поправлено в «Основі», а звідти й по «Кобзарях».

– 13: крилось лихо, – «крилось» – помилка, і зроблено її ще в «Основі», бо в обох автографах: кралось лихо, – і це куди краще: «кралось лихо та в, самім серці й уляглось».

– 14: й уляглось, – в М. немає й.

– 17: бенкети загули, – так пішло з «Основи», а в обох автографах: банкети (!) загули.

– 13 зн.: і з двору – в М.: у поле.

– 11: за царину, – в М.: за шлях собі.

– 9: мале хлопяточко в стерні – в М.: маленький хлопчик. Чи се ти.

– 8 і 7 – в М. немає.

– 6: се ти, Петрусю»? – «Аже ж я», – в М.: Петрусю»? – Я… І подивилась.

558, 5 – 4 зн. – в М. немає, а замість того:

Та й заридала (в Жемчужникова: зраділа!!), похилилась.

– 3: Жили, жили – тай похилилась, – в М.: Мов та тополя, з сироти.

– 2: не зводючи, дивилась, – в М.: не зводячи, згадала.

– 1: на Петруся. Одним одна, – в М.: Убогий хутір, – там колись.

559, 1: І виростала, й дівувала, – в М.: Вона убога выростала.

– 2: І за старого генерала, – в М.: І дівувала. Продали.

– 3 – в М. немає.

– 4: І вкупі гроші, – в М.: і гроші вкупі.

– 5: І тяжко, тяжко заридала, – в М.: На вік світ Божий завязали.

– 6: серце, – в М.: Петрусю.

– 7: ходім, Петрусю, в сад, в палати, – в М.: Ходімо в сад, ходім в палати.

– 8: А хто ж тут буде доглядать? – в М.: Ходім, не пастимеш ягнят (в Жемчужникова: ягнята).

– 9: хто попасе мої ягнята? – в М.: – А хто ж тут пастиме ягнята! (в Жемчужникова: ягнят!).

– 12: його в палати. А в палатах. – в М.: В палати хлопчика в постолях [в М.: постолах, – чудний наголос!].

– 15: І любо їй, – в М.: I рада стала.

Замість рядків 16 – 21 в М. такий варіант (після «І рада стала»):

Злую долю

Ти на Петруся навела.

Та ми не знаємо, що буде,

Що виросте з того зерна,

Що ми посіємо? Ми люде,

А Всемогущий хоч і зна…

– 13 зн.: то нам, – в М.: та нам.

– 9: не оддала б, – в М.: Ні, не дала б.

– 6: до школи, – в М.: у школу.

– 3: а генерал, – в Б.: І генерал, але ще в «Основі»: А.

– 1: таки вони, – в М.: бачиш, вони (а зразу було: собі вони).

560, 2: зімою в Київ, – в М.: У Київ хлопця.

– 3: І там у школу, – в М.: та й там до школи.

– 7 – в М. немає.

– 8: І (,) – в М.: вже.

– 9: І ще!.. – в М.: Уже й.

– 10: колись, – в М.: ті сни.

– 11: про те, що снилося Петрові, – в М.: які там снилися Петрові.

Далі двох рядків в М. немає, – їх узято з Б., але в «Основі», а звідти і скрізь, їх переіначено, – в автографі Б. стоїть:

А генеральші чернобровій

Що тепер снилося? То ми

Оце й роскажемо

560, 14: перед Пречистою, – це теж кон’юнктура «Основи»: в М. стоїть: Перед образом Пречистої, в Б. було: перед іконою Пречистої, потім поправлено: перед образом, але знов образом закреслено, а одкреслено – іконою. Той хто переписував, не доглядів під словом іконою знака (~ ~), і дальше слово: Пречистої змінив на Пречистою. А на ділі воно так:

Перед іконою Пречистої.

– 17: Ридала, билась, – в М.: вона молилася… нечистії.

– 18: огненную сльозу лила, – в М.: Рікою сльози проливала. В «Основі» після «ридала» – пропущено далі 6 рядків.

– 14 зн.: щоб та її, щоб… – в М.: щоб заступила, щоб

– 10 зн. – в М. немає.

– 8: Свого Петра! І тяжко їй, – в М.: Свого Петруся . . . . . Тяжко їй…, потім в М., з нового рядка, знову: Тяжко ій!

– 5: Сердега, – в М.: сердешна.

– 4: як його, – в М.: як таки.

561, до рядків 1 – 21 – в М. зовсім одмінний варіант, – після слів: «А лихо, кажуть, перескоч» іде:

Не Бог судитиме, а люде.

Вони, вони тебе осудять

Своїм неправедним судом!

Петрусю! добрая дитино!

Ти ще не знаєш, неповинний,

Як тяжко на світі любить!

Любить… і марне, марне гинуть

(в копії Жемчужникова: Любить… любить, і марне гинуть),

І згинуть, віку не дожить!

Вона – твоя святая мати,

Твоя єдиная сестра!…

За неї рад ти умірати

Хоч тричі на день, рад отдати

За неї рай свій молодий!

А більш нічого не даси…

Бо серце гріх їй оддавати!

То мати бідная твоя!

Неначе лютая змія,

За серце грішнеє впилася

Любов нечистая… не раєм,

А лютим пеклом розлилася

По грішній крові! І не знає,

Сама не знає, що робить

І що їй діяти з собою?

Чи то сховатись під водою? (в копії Жемчужникова: чи не…)

Чи то їй голову розбить?..

Останні два рядки єсть уже і в Б., але так:

Або сховатись під водою,

Або принаймені розбить

О стіну голову??. (Зразу було: о камінь),

але цих рядків в виданні Ю. Романчука немає, бо їх немає і в Кобзарі Кожанчикова; тим часом в Празькому Кобзарі – вони є, (тільки в останньому рядку: об стіну…)

561, 13 зн.: поїду, – в М.: піду у.

– 12: прожене, – в М.: оджене.

– 11: о мій Петруню, – в М. о мій – немає.

– 9: я у Дніпрові, – так і в Б., і в М., а в М.: Я у Дніпрі тоді.

– 6: завдала, – в М.: продала.

– 5: за палати, – в М.: це дала.

– 4: любітесь, діточки, весною! – в М.: Моліте Бога, щоб весною.

261, 2 зн.: на світі є, – в М.: Господь послав.

– 1 зн.: Т без користи; молодою, – в М.: Вам буде любо, любо жить.

562, 1 – 15, – до цих рядків в М. такий варіант:

Любов та буде молодою

1 непорочною… такою,

Як сон дитини на зорі!..

А восени любитись гріх!

То не любов, то пекло буде,

І осміють, осудять люде,

І Бог правдивий покара

За чорнобривого Петра.

– 15 – 13 – в М. немає.

– 12: та й занехаяла. Везла, – в М.: В село небога привезла.

– 11: назад гадюку в серці люту, – в М.: Свою змію ще гірше люту.

– 10: та трошки в пляшечці отрути, – в М.: І капельку нащось отрути.

– 8 – 3, – до цих рядків в М. такий варіант:

Не спала три дні і три ночі.

Засохли губи, впали очі…

Уже й не молиться вночі,

А щось шепоче сміючись.

І з тиждень грішная нудилась,

Сама не знала, що робить!

А потім трути наварила.

– 2: І генерала, – в М.: Та

– 1: Та й спать, упоравшись, лягла, – в М.: Щоб знав, як дівчину любить.

563, 3: та й буду жить собі та й жить, – в М. немає обох й.

Далі ряд. 4 – 8 – в М. немає.

– 12: до генерала ідучи, – в М.: за гробом люде ідучи (так було зразу і в Б.).

– 13 – 16, – до цих рядків в М. варіант:

Ой не мине Господня кара!

Великим громом упаде

На грішну голову… мов хмари,

Набралось люду, – аж гуде…

Та все щось шепчуть про отруту

І ніби то когось то ждуть.

563, 18 зн.: I разом стихли, – в М.: і всі затихли.

– 17: Приїхали… – в М.: Приїхав суд.

– 15: I яд находять, – в М.: Находять труту.

– 14: громада глухо присягає, – в М.:

І на Господнему Христі

Уся громада присягає.

– 12: скажіте, – в М.: признайтесь.

– 11: хто отруїв його, – в М.: Хто пана отруїв?

– 9: зично загула, – в М.: разом заревла.

– 8: тогді, – в М.: Петрусь.

– 6: Петрусь, і каже, – в М.: Не правда ваша.

– 4: А ви не знаєте нічого. – в М.:

А за що?.. Я вже теє знаю

І не скажу вам, люде злий!

(в копії Жемчужникова: люде злиї),

Признаюсь, може, перед Богом!

– 2: та в город в путах одвезли. – в М.: І зараз в Киев.

– 1: його, – в М.: Петра.

564, 1: в тюрмі, в суді, а в добрий час – в М.: в тюрмі глибокій… в добрий час.

– 4, – в М. немає.

– 6: Аж у Сібір, – в М.: аж на Сібір.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 283 – 289.