158. Петрусь
Василь Доманицький
В автографі М. – за № 4; в лівому ріжку скоса написано: Петрусь. В автографі Б. теж є з заголовком і з додачею: поэма. Вперше видруковано в «Основі», 1862, 7, але не все, – з великими пропусками.
Одміни чималі.
557, 5: посватав, – в М.: засватав.
– 9: хутір, ублагали, – так і в Б., а в М.: хутір… Ублагали.
– 12 зн.: на придане, – в М.: за придане.
– 9 зн.: безталанне, – в М. немає.
– 5 зн.: А, – в М.: І, але поправлено на А, в Б.: І. В «Основі» – А.
– 4: уже тихенько й плакать стала, – і в М., і в Б.: тихенько плакать собі стала, – поправку зроблено в «Основі», а з неї пішло скрізь.
– 2: Зівяне марно, – в М.: завяне, в Б.: зовяне (так і в «Основі»).
– 1: Краса і молодість моя – в М.: Засохне молодость моя [в Жемчужникова: твоя (!)].
558, 4: Машуню, – в М.: мамашо, в Б.: мамуню, – на «Машуню» поправлено в «Основі», а звідти й по «Кобзарях».
– 13: крилось лихо, – «крилось» – помилка, і зроблено її ще в «Основі», бо в обох автографах: кралось лихо, – і це куди краще: «кралось лихо та в, самім серці й уляглось».
– 14: й уляглось, – в М. немає й.
– 17: бенкети загули, – так пішло з «Основи», а в обох автографах: банкети (!) загули.
– 13 зн.: і з двору – в М.: у поле.
– 11: за царину, – в М.: за шлях собі.
– 9: мале хлопяточко в стерні – в М.: маленький хлопчик. Чи се ти.
– 8 і 7 – в М. немає.
– 6: се ти, Петрусю»? – «Аже ж я», – в М.: Петрусю»? – Я… І подивилась.
558, 5 – 4 зн. – в М. немає, а замість того:
Та й заридала (в Жемчужникова: зраділа!!), похилилась.
– 3: Жили, жили – тай похилилась, – в М.: Мов та тополя, з сироти.
– 2: не зводючи, дивилась, – в М.: не зводячи, згадала.
– 1: на Петруся. Одним одна, – в М.: Убогий хутір, – там колись.
559, 1: І виростала, й дівувала, – в М.: Вона убога выростала.
– 2: І за старого генерала, – в М.: І дівувала. Продали.
– 3 – в М. немає.
– 4: І вкупі гроші, – в М.: і гроші вкупі.
– 5: І тяжко, тяжко заридала, – в М.: На вік світ Божий завязали.
– 6: серце, – в М.: Петрусю.
– 7: ходім, Петрусю, в сад, в палати, – в М.: Ходімо в сад, ходім в палати.
– 8: А хто ж тут буде доглядать? – в М.: Ходім, не пастимеш ягнят (в Жемчужникова: ягнята).
– 9: хто попасе мої ягнята? – в М.: – А хто ж тут пастиме ягнята! (в Жемчужникова: ягнят!).
– 12: його в палати. А в палатах. – в М.: В палати хлопчика в постолях [в М.: постолах, – чудний наголос!].
– 15: І любо їй, – в М.: I рада стала.
Замість рядків 16 – 21 в М. такий варіант (після «І рада стала»):
Злую долю
Ти на Петруся навела.
Та ми не знаємо, що буде,
Що виросте з того зерна,
Що ми посіємо? Ми люде,
А Всемогущий хоч і зна…
– 13 зн.: то нам, – в М.: та нам.
– 9: не оддала б, – в М.: Ні, не дала б.
– 6: до школи, – в М.: у школу.
– 3: а генерал, – в Б.: І генерал, але ще в «Основі»: А.
– 1: таки вони, – в М.: бачиш, вони (а зразу було: собі вони).
560, 2: зімою в Київ, – в М.: У Київ хлопця.
– 3: І там у школу, – в М.: та й там до школи.
– 7 – в М. немає.
– 8: І (,) – в М.: вже.
– 9: І ще!.. – в М.: Уже й.
– 10: колись, – в М.: ті сни.
– 11: про те, що снилося Петрові, – в М.: які там снилися Петрові.
Далі двох рядків в М. немає, – їх узято з Б., але в «Основі», а звідти і скрізь, їх переіначено, – в автографі Б. стоїть:
А генеральші чернобровій
Що тепер снилося? То ми
Оце й роскажемо…
560, 14: перед Пречистою, – це теж кон’юнктура «Основи»: в М. стоїть: Перед образом Пречистої, в Б. було: перед іконою Пречистої, потім поправлено: перед образом, але знов образом закреслено, а одкреслено – іконою. Той хто переписував, не доглядів під словом іконою знака (~ ~), і дальше слово: Пречистої змінив на Пречистою. А на ділі воно так:
Перед іконою Пречистої.
– 17: Ридала, билась, – в М.: вона молилася… нечистії.
– 18: огненную сльозу лила, – в М.: Рікою сльози проливала. В «Основі» після «ридала» – пропущено далі 6 рядків.
– 14 зн.: щоб та її, щоб… – в М.: щоб заступила, щоб…
– 10 зн. – в М. немає.
– 8: Свого Петра! І тяжко їй, – в М.: Свого Петруся . . . . . Тяжко їй…, потім в М., з нового рядка, знову: Тяжко ій!
– 5: Сердега, – в М.: сердешна.
– 4: як його, – в М.: як таки.
561, до рядків 1 – 21 – в М. зовсім одмінний варіант, – після слів: «А лихо, кажуть, перескоч» іде:
Не Бог судитиме, а люде.
Вони, вони тебе осудять
Своїм неправедним судом!
Петрусю! добрая дитино!
Ти ще не знаєш, неповинний,
Як тяжко на світі любить!
Любить… і марне, марне гинуть
(в копії Жемчужникова: Любить… любить, і марне гинуть),
І згинуть, віку не дожить!
Вона – твоя святая мати,
Твоя єдиная сестра!…
За неї рад ти умірати
Хоч тричі на день, рад отдати
За неї рай свій молодий!
А більш нічого не даси…
Бо серце гріх їй оддавати!
То мати бідная твоя!
Неначе лютая змія,
За серце грішнеє впилася
Любов нечистая… не раєм,
А лютим пеклом розлилася
По грішній крові! І не знає,
Сама не знає, що робить
І що їй діяти з собою?
Чи то сховатись під водою? (в копії Жемчужникова: чи не…)
Чи то їй голову розбить?..
Останні два рядки єсть уже і в Б., але так:
Або сховатись під водою,
Або принаймені розбить
О стіну голову??. (Зразу було: о камінь),
але цих рядків в виданні Ю. Романчука немає, бо їх немає і в Кобзарі Кожанчикова; тим часом в Празькому Кобзарі – вони є, (тільки в останньому рядку: об стіну…)
561, 13 зн.: поїду, – в М.: піду у.
– 12: прожене, – в М.: оджене.
– 11: о мій Петруню, – в М. о мій – немає.
– 9: я у Дніпрові, – так і в Б., і в М., а в М.: Я у Дніпрі тоді.
– 6: завдала, – в М.: продала.
– 5: за палати, – в М.: це дала.
– 4: любітесь, діточки, весною! – в М.: Моліте Бога, щоб весною.
261, 2 зн.: на світі є, – в М.: Господь послав.
– 1 зн.: Т без користи; молодою, – в М.: Вам буде любо, любо жить.
562, 1 – 15, – до цих рядків в М. такий варіант:
Любов та буде молодою
1 непорочною… такою,
Як сон дитини на зорі!..
А восени любитись гріх!
То не любов, то пекло буде,
І осміють, осудять люде,
І Бог правдивий покара
За чорнобривого Петра.
– 15 – 13 – в М. немає.
– 12: та й занехаяла. Везла, – в М.: В село небога привезла.
– 11: назад гадюку в серці люту, – в М.: Свою змію ще гірше люту.
– 10: та трошки в пляшечці отрути, – в М.: І капельку нащось отрути.
– 8 – 3, – до цих рядків в М. такий варіант:
Не спала три дні і три ночі.
Засохли губи, впали очі…
Уже й не молиться вночі,
А щось шепоче сміючись.
І з тиждень грішная нудилась,
Сама не знала, що робить!
А потім трути наварила.
– 2: І генерала, – в М.: Та…
– 1: Та й спать, упоравшись, лягла, – в М.: Щоб знав, як дівчину любить.
563, 3: та й буду жить собі та й жить, – в М. немає обох й.
Далі ряд. 4 – 8 – в М. немає.
– 12: до генерала ідучи, – в М.: за гробом люде ідучи (так було зразу і в Б.).
– 13 – 16, – до цих рядків в М. варіант:
Ой не мине Господня кара!
Великим громом упаде
На грішну голову… мов хмари,
Набралось люду, – аж гуде…
Та все щось шепчуть про отруту
І ніби то когось то ждуть.
563, 18 зн.: I разом стихли, – в М.: і всі затихли.
– 17: Приїхали… – в М.: Приїхав суд.
– 15: I яд находять, – в М.: Находять труту.
– 14: громада глухо присягає, – в М.:
І на Господнему Христі
Уся громада присягає.
– 12: скажіте, – в М.: признайтесь.
– 11: хто отруїв його, – в М.: Хто пана отруїв?
– 9: зично загула, – в М.: разом заревла.
– 8: тогді, – в М.: Петрусь.
– 6: Петрусь, і каже, – в М.: Не правда ваша.
– 4: А ви не знаєте нічого. – в М.:
А за що?.. Я вже теє знаю
І не скажу вам, люде злий!
(в копії Жемчужникова: люде злиї),
Признаюсь, може, перед Богом!
– 2: та в город в путах одвезли. – в М.: І зараз в Киев.
– 1: його, – в М.: Петра.
564, 1: в тюрмі, в суді, а в добрий час – в М.: в тюрмі глибокій… в добрий час.
– 4, – в М. немає.
– 6: Аж у Сібір, – в М.: аж на Сібір.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 283 – 289.